Вік не завада для творчості: на Черкащині художниця пише картини “з душею” (Відео)

Dzvin.media

До Дня художника, який щороку відзначають у другу неділю жовтня, Суспільне поспілкувалося із жителькою Ватутіного Катериною Забудською. Жінка працювала художницею в місцевому кінотеатрі, а на пенсії почала писати портрети. Раніше пані Катерина малювала пейзажі і натюрморти, а тепер щовихідних бере папір та олівці і йде в парк писати портрети. Малювати, розповіла жінка, почала ще з дитинства: “Ну, чомусь хотілося. Я могла йти в школу, десь стати, не звертати уваги на людей і писати”.

Навчання у вищому навчальному закладі, далі – робота художницею у місцевому кінотеатрі. Початок 90-х, зазначила жінка, був найважчим. Тоді було не до творчості.

“Я була невпевненою в собі. Діти малі, не було часу. У 90-ті художники нікому не були потрібні, не до них було”, – розповіла вона.

Десять останніх років після виходу на пенсію, зауважила художниця, стали найбільш плідними. Раніше зображала переважно пейзажі та натюрморти. Найдорожчою є картина з її хатою, якої вже немає: “Немає вже тієї хатини. Мало хто її пам’ятає. Але я зберегла, якою вона була”.

Найменше, що має значення для творчості – це вік, говорить пані Катерина.

“Стараюся не рахувати скільки мені років. Ну сімдесят є. Я зрозуміла, що якщо ще чогось хочеш досягнути, треба не помічати років. Просто не зупинятися”, – зауважила вона.

Не зупиняється жінка і тепер: пише портрети у місцевому парку. Поруч, додала, ще два джерела натхнення – онук та донька.

“Коли вона малює, то забуває про все. В неї дуже енергійна натура, весь час щось хоче робити”,– розповіла донька художниці Ірина Гегельська.

Пише портрети Катерина Забудська і на замовлення. Так, зауважила, заробляє на фарби. Та все ж творчість для неї більше для задоволення, додала донька: “У людей, по-перше, не достатньо грошей, а, по-друге, вони не звикли тратити гроші на мистецтво. Одна жінка колись сказала, що краще витратить гроші на ковбасу, ніж на картину”.

Та пані Катерину це не зупиняє. Донька додає: мамині портрети особливі, бо вони в неї не однотипні, а передають характер.