Сучасний Ноїв ковчег: родина з Чернівців прихистила понад 100 різних тварин (ФОТО)

АСС

День у Галини Родигіної та її доньки Регіни починається із кількагодинного обходжування свого господарства – 12 коней, 16 собак, 8 кіз, корова, лебеді, лелеки, павліни, фазани, качки, кури декоративні, голуби, морські свинки і навіть трилапий їжак, який зараз упав у зимову сплячку. Практично усіх їх щодня потрібно нагодувати, від більших тварин вичистити їхні стайні, слабких чи поранених тварин доглянути, за потреби дати необхідні ліки, пише Медіа агентство АСС.
Усе це господарство назбирувалося протягом багатьох років. Галина розповідає, що першу конячку придбала ще в 11 років на зібрані із кишенькових грошей близько 100 рублів.
«Коні тут завжди були, уже 35 років точно. Моя бабуся тримала тварин, я тримала тварин. З дитинства любила коней. Коли у школу батьки давали грошей, три рублі, п’ять рублів, то я назбирала собі сто рублів та пішла і купила лошака. Батьки кричали, де ти грошей взяла, а я кажу – ви давали», – пригадує власниця мініферми.
Наші новини є у Facebook
Близько 20 років тому жінка почала викуповувати коней, який власники готували до бійні або знущалися із них. Деяких травмованих тварин передавали волонтери та зоозахисники.

Власниця притулку запевняє, що коли тварини травмовані морально, це навіть важче вилікувати, ніж фізичні травми. Бо у них психіка порушена і ще питання, чи зможе з твариною хтось справитися потім.
«Ось там є один кінь, який називається Тихий, то його господарі двічі вже на бійню здавали. Перший власник у дворічному віці здав на бійню, а наступна власниця, яка його викупила, через кілька років також здала… За характер. У нього раніше кличка була Тамплієр, а я назвала його Тихим. Не можна називати коня іменем рицаря, який усе життя боровся із кимось, так само і кінь з усіма воював. А я коли вела його додому казала йому: «тихо, тихо». Так він у мене Тихим і залишився. Зараз він адекватний і спокійний кінь, возить діток», – додає Галина.

Про кожного зі своїх підопічних жінка готова розповідати довго. Кожен кінь має свою історію потрапляння до притулку і кожна тварина має свій характер. Як і серед людей — хтось добріший, хтось спокійніший, хтось недовірливий і від того зліший. Але відрізняються вони від людей тим, що усі тварини щирі.
Утримувати таку кількість тварин, зізнається жінка, дуже важко. Особливо цього року, коли виросли ціни на сіно. Адже їдять вони чимало. Дорослий кінь за день з’їдає до 20 кілограм сіна.
«В середньому лише на їжу йде по 15 тисяч гривень у місяць. Один тюк сіна коштує 50 гривень, а в мене 10 тюків іде за один день — це 500 гривень. Ціни на сіно зросли, бо у нас немає великих фермерів, немає господарств таких і ніхто нічого не заготовляє. А ті, хто заготовляє сіно, виставляють високі ціни», – скаржиться Галина Родигіна.
Окрім годування, від тварин потрібно кожного дня чистити їхні відходи. Цією справою власниця із донькою займається самостійно. Жінка радіє, що цієї зими ніхто із коней ще серйозно не хворів, бо тоді доглядати за ними доводиться ще більше.

Цього літа у господарстві Галини Родигіної з’явилося ще двоє лелек – один має проблеми із крилом, в іншого нога поранена і вони не відлетіли на зиму. А нещодавно працівники ДСНС зателефонували щодо лебедя із травмованим крилом, якого вони врятували. То зараз птахів у притулку побільшало. Їжею для птахів власникам притулку допомагає страусина ферма.
Частково гроші на утримування господарства волонтери заробляють роботою Кінного двору, катанням на конях під час різних свят. Але цих грошей недостатньо. Жінка зізнається, що кожного місяця її зять виділяє по 5 тисяч гривень власних заробітків на утримання тварин. Але відмовлятися від такого утримування тварин вона не планує. За її словами, жодного м’яса, окрім курятини та риби, родина не вживає. Усі тварини Кінного двору, окрім звичайних курей, помирають тут власною смертю, а поранені птахи, яких вона доглядає, після одужання повертаються у дику природу.