Від катувань посивів за тиждень: у Макіївці чотири роки утримують заручника Віктора Дзицюка

Вчасно

Бойовики т.зв. «ДНР» звинуватили чоловіка у шпигунстві та організації диверсій і відправили за ґрати на 16 років.

Віктор Дзицюк потрапив у заручники окупантів 23 листопада 2017 року. При «обшуку» у квартирі та машині Віктора Дзицюка бойовики нічого не знайшли, а ось у телефоні були карти місцевості, тож одразу звинуватили у шпигунстві на користь СБУ. Родина пояснювала, карти Віктор мав, адже працював на будівництві автомобільних доріг майстром, повідомляє Медійна ініціатива за права людини.

Після затримання рідні тривалий час нічого про нього не знали. Мама Віктора Галина згадує, як неодноразово стояла під будівлею «МДБ» та бачила безліч жінок, які також шукали своїх дітей. Хтось з них сказав, що, можливо, Віктора утримують в «Ізоляції», тобто на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів на вулиці Світлого Шляху у Донецьку.

«Хлопець посивів від катувань за один тиждень. Віктора катували струмом, сильно били. Дісталося йому, як нікому. У березні 2018-го його, непритомного, відправили до медсанчастини СІЗО», — згадує колишній заручник Олександр Тимофєєв.

Два з половиною роки Дзицюк провів у СІЗО, у камері у підвалі.

За три роки після затримання, 2020-го, бойовики «засудили» Віктора Дзицюка на 16 років позбавлення волі за шпигунство та організацію диверсій.

«Дзвонить дружині. Багато про що не розповідає. У бараці, де живуть так звані політичні, стає холодно. Потрібно знову купувати вугілля, аби опалювати приміщення. У вересні Вітя, як і решта ув’язнених, перехворів на простудне захворювання, симптоматика у всіх була майже однакова. Просить теплі речі — куртку, спортивний костюм. Все це я купила і наразі намагаюся передати. Ситуація ускладняється тим, що з 1 жовтня у колонії ввели карантин — передачу доведеться відправляти поштою», — розповідає мати Віктора Галина Дзицюк.

Але побутові умови її хвилюють менше, аніж стан здоров’я сина.

«Віктор і раніше страждав на хронічний псоріаз — неінфекційне хронічне аутоімунне захворювання шкіри. Після страшного фізичного насильства, після звірячого жахіття, яке прийшлося пережити йому, хвороба загостилась — тіло покрите корками та пухирями, трапляються кровотечі», — додає Галина Дзицюк. Вона розповідає, що намагається передавати усі необхідні ліки, але не впевнена, що Віктор їх отримує.