«Вона ніколи не боялася смерті»: стали відомі деталі про монахиню, що загинула під колесами маршрутки в центрі Львова

Вголос

Нагадаємо, як писав "Вголос", трагедія трапилась на перехресті вулиці Дорошенка та проспекту Свободи о 6-й ранку. Згодом стало відомо, що жінкою, яка загинула під колесами приміської маршрутки №138, була сестра Ольга, черниця згромадження Сестер Францисканок Родина Марії.

Відомо, що Ольга Дуплеца народилась 3 вересня 1974 року в Болехові на Івано-Франківщині, в один день зі своєю сестрою Марією. Всього у багатодітній родині було 5 дітей. Як свідчать земляки сестри Ольги, її тато Богдан та матір Одарія були щасливі в шлюбі та належним чином забезпечувало своїх дітей.

"Живучи скромно, вони виховували своїх дітей у християнстві в дусі бідності та любові. У такій великій родині діти ділили все і вони завжди були щасливі. Як часто буває, батьки найчастіше люблять своїх молодших дітей – Олю та Марійку, які народилися, коли вони вже були в старшому віці" - пише у Facebook Галина Герчук, яка безпосередньо була знайомо з родиною загиблої монахині.

За її словами, матір в розмові завжди підкреслювала, що бачить старість поруч і під опікою Ольга, адже та з дитинства завжди любила працювати на городі, прибирати в хаті та готувати їжу.

Відомо, що після закінчення школи Ольга Дуплеца навчалася у Львова на кухаря, проте з огляду на соціально-економічну кризу 90-их років, їй важко було знайти роботу за фахом. Як раз тоді, на хвилі релігійного відродження після розпаду СРСР, у Болехові вірні римо-католики повернули костел Успіння Пресвятої Діви Марії, який за радянської влади використовувався як котельня. У 1994-у році його передали римо-католицькій громаді, а у 2000-у році він був остаточно відновлений.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Болехові



Ще на етапі ремонту напівзруйнованого храму Ольга Дуплеца почала ходити туди, допомагаючи з ремонтом. Згодом за ініціативи настоятеля парафії, ксьондза Кшиштофа Панасовєца, при костелі організували благодійну допомогу хворим та літнім людям, які опинилися у важкому матеріальному становищі. Всього під опікою парафії було 20 осіб. За словами земляків сестри Ольги, саме тоді настоятель вирішив, що найкращим кандидатом для догляду за цими людьми буде скромна та старанна дівчина.

"У цю роботу доглядальниці, для цих людей (у прибирання, приготування їжі, прання, покупки, години розмови) Оля «вклала своє серце», як казали добрі бабусі. Але найголовніше в тому, що вона робила, це те, що вона готувала цих людей до сповіді, Святого Причастя і смерті. Ксьондз Кшиштоф щоразу, коли приходив до цих людей, щоб їх сповідати, він бачив ідеальний порядок і посмішку на їхніх обличчях, незважаючи на хвороби та страждання, які вони зазнали. Бабусі завжди казали отцю Кшиштофу: "Це «Наша Оля» все красиво прибрала і підготувала нас" - пише Галина Герчук.

Саме в період роботи при цій умовній «патронажній службі» рідної парафії Ольга Дуплеца остаточно прийшла до монашого покликання.

"Тато і молодша сестра були раді такому рішенню. Мама була дуже засмучена, і всі бабусі плакали, бо зрозуміли, що коли Оля поїде в Польщу, щоб вступити до монастиря, вона вже не зможе їх доглядати. Проте було дуже зворушливо, як з нею прощалися та благословляли на «Новий шлях життя»" - говорять земляки монахині.

Моменти з монашого життя сестри Ольги


У липні 2004 р. Ольга вирушила до монашого дому в місті Бібрка на Львівщині, а звідти вона невдовзі виїхала до Варшави, аби пройти постулат та новіціят у Згромадженні Сестер Францисканок Родини Марії. Наступного року, 23 квітня 2005 року, помер її батько Богдан. Настоятелька дозволила їй приїхати на похорон батька.

"Вона дуже сильно пережила цю швидку смерть свого батька, але прийняла це як ще один життєвий досвід, який дозволить їй ще ближче наблизитися до Бога. Після трьох років постулату та новіціяту в Польщі вона повернулася в Україну, щоб служити Богу та ближньому згідно з «Божою Волею» у Релігійному домі при парафії Святого Миколая в Бібрці" - зауважує Галина Герчук.

Згодом сестру Ольгу перевели до Львова. 4 травня 2012-го року їй довелось пройти ще одне випробування - смерть матері. Невдовзі після похорону, 23 червня 2012 року, вона прийняла вічні обіти в Чудотворному Соборі Матері Божої на Ясній Гурі в Ченстохові.

"Того дня діти з її рідної парафії разом з отцем Кшиштофом, на знак подяки Богу, Конгрегації та їй особисто за здійснення свого покликання, організували концерт, якого, мабуть, не було в цілій історії Конгрегації, у такий день складання вічних обітниць. Того дня, незважаючи на стільки переживань долі, сестра Оля була дуже-дуже щаслива" - розповідають близькі загиблої монахині.

Після повернення з Польщі сестра продовжила працювати у Львові. За словами близьких, робота на кухні і не тільки на кухні завжди приносила їй задоволення. Вона ніколи не скаржилася, завжди намагалася всім догодити.

"Хоча вона часто була серйозною і могла здатися сумною, цей вираз її обличчя ніколи не був картиною її духовного життя, і вона часто любила говорити про смерть. Вона ніколи не боялася її. Вона завжди до цього готувалася. Тому, коли вона прийшла до неї вранці 20 листопада 2021 року, ми можемо бути спокійні за сестру Олю. Померла по дорозі до Львівського Собору, по дорозі до «Дому, де живе Бог»" - підсумувала Галина Герчук.

Share to facebook Share to twitter Share to telegram Share to viber

ІА "Вголос": НОВИНИ