Росія добудовує «Північний потік-2» в обхід України. Чи є ще шанси його зупинити

Будівництво газопроводу «Північний потік-2» нині на фінішній прямій. Днями Володимир Путін оголосив про завершення першої нитки газопроводу до Європи в обхід України, а російський віцепрем'єр Олександр Новак заявив, що «Потік» повноцінно запрацює уже до кінця 2021 року.

Чи означає це, що шансів зупинити проєкт, який завдасть Україні мільярдних збитків, вже немає? Та чи варто Києву примиритися з незмінною позицією Німеччини (яка підтримує газопровід) і відсутністю очікуваних санкцій США проти нього?

На якій стадії будівництво?

За версією російських посадовців, для завершення другої нитки «Північного потоку-2» потрібно ще десь півтора місяця. І санкції проти суден, які прокладають труби газопроводу дном Балтійського моря, цьому вже не завадять.

Йдеться про санкції проти європейських підрядників російського «Газпрому» — саме він і будує газопровід разом із провідними енергетичними компаніями Німеччини, Франції та Австрії. Ці санкції ухвалили ще за часів президентства Дональда Трампа. Тоді стало зрозуміло, що обмежувальні інструменти США — чи не єдиний спосіб запобігти завершенню «Потоку».

Пауза тривала майже рік, проте коли термін санкцій сплив — прокладання труб у водах Німеччини продовжилося.

Україна, яка від припинення транзиту газу своєю газотранспортною системою втратить кілька мільярдів доларів, сподівалася на нові обнадійливі сигнали від нової адміністрації Джо Байдена. Та й не дивно: адже Байдена традиційно вважають великим другом України ще з часів його віцепрезидентства. Його команда загалом теж досить проукраїнськи налаштована.

Проте далі було тільки розчарування: наприкінці травня у Байдена вирішили не оголошувати санкції проти компанії-оператора «Північного потоку-2» та її керівника — Маттіаса Варніґа, якого західні ЗМІ називають союзником російського президента Володимира Путіна.

«Коли я прийшов на посаду, проєкт було майже повністю завершено. І вже не йдеться про те, чи можу я дозволити чи заборонити Німеччині щось робити… Застосувати санкції просто зараз, як на мене, буде контрпродуктивно для наших європейських відносин», — пояснив тоді своє рішення Байден. Держсекретар Ентоні Блінкен підкреслив, що відмова від цих санкцій «відповідає національним інтересам» США.

Навіть у Європі реакція була різною. Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас, звісно, одразу ж привітав рішення Вашингтона, оголосивши його кроком назустріч Берліну. Натомість у Польщі його назвали «непослідовним».

Аналітик Гарвардського університету Бенджамін Шмітт вважає, що рішення адміністрації Байдена було досить передбачуваним. За словами експерта, це нормальна практика для США — підлаштовувати санкції під зовнішньополітичні рішення.

Так, одним із зовнішньополітичних інтересів адміністрації Байдена нині є налагодження відносин з Європою, тож символічно, що довгоочікуваній зустрічі Байдена й Путіна у Женеві передує якраз європейське турне президента США. Але є й нюанси.

«На тлі заявлених адміністрацією Байдена цілей глобальної боротьби з клептократією та корупцією таке рішення дещо дивує. Варніґ — не просто колишній офіцер штазі, який уже багато років є поплічником Путіна і входить до ради директорів кількох контрольованих Кремлем підприємств та банків. Його згадували у відео Олексія Навального як одну з ключових фігур путінської корупційної орбіти», — пояснює Шмітт. Чи може щось зупинити добудову газопроводу?

У нещодавньому інтерв’ю американському виданню Axios президент Володимир Зеленський обурився відсутністю нового пакету санкцій щодо «Північного потоку-2» з боку американської адміністрації та заявив, що Байден усе ще міг би зупинити добудову газопроводу — навіть на фінальному етапі. А під час слухань у Конгресі 7-го червня на це натякнув і Ентоні Блінкен: мовляв, «цього разу ми зробили виняток і не ввели санкції, однак цей виняток можна будь-якої миті переглянути».

Ще одна важлива теза, яку впродовж слухань неодноразово повторив Блінкен — треба переконатися, що Росія не використовуватиме газогін як інструмент політичного тиску на Україну чи Європу. Це важливо з огляду на те, що провідні політичні сили Німеччини (зокрема й канцлерка Ангела Меркель) рішуче наполягають на необхідності добудувати «Північний потік-2», проте розглядають його тільки як економічний, а не політичний проєкт. Та й говорять про нього як про будівництво, що неодмінно буде завершено.

Втім, Бенджамін Шмітт не заперечує, що слова Ентоні Блінкена ще можуть справдитися, і США в останній момент завадять завершенню будівництва, яке «ставить під загрозу енергетичні й безпекові інтереси Європи, а також економічну та стратегічну стабільність України».

«Команда Байдена ще має час, аби зміцнити свої позиції. Наприклад, можна застосувати санкції, які гарантуватимуть, що трубопровід так ніколи й не розпочне роботу — аж до повної реалізації чинного законопроєкту Конгресу щодо санкцій проти страхових та сертифікаційних компаній, пов’язаних з газопроводом. В такий спосіб президент Байден здатен перетворити “невигідну для Європи угоду” на перемогу в галузі національної безпеки для всієї трансатлантичної спільноти», — каже Шмітт.

Сенаторка Джин Шагін під час нещодавнього візиту до Києва також наголосила, що це ще не кінець: до повноцінного запуску газопроводу ще дуже далеко, і Конгрес продовжить вживати заходів, щоби «Північний потік-2» не реалізували.

«Конгрес на рівні обох партій підтримав санкції проти компаній, що мають стосунок до цієї труби. Росія, на жаль, знайшла, як їх обійти. Нині до Конгресу знову внесли законопроєкт про відновлення санкцій проти “Північного потоку-2”. Поки не зрозуміло, чи вдасться їх схвалити удруге. Та нам усе одно треба продовжувати говорити з нашими партнерами про виклики, що кидає цей проєкт. Окрім того, не забуваймо, що в деяких країнах, залучених у проєкт, перед запуском трубопроводу ще мають відбутися вибори», — наголосила вона. Якщо таки добудують — що робити Україні?

Важливим питанням залишається «план Б»: що робитиме Україна в разі запуску «Північного потоку-2» всупереч її інтересам, і які гарантії своєї енергетичної безпеки вона могла б отримати?

Держсекретар США Ентоні Блінкен днями заявив, що Вашингтон та Берлін наразі ведуть перемовини щодо можливого відшкодування Україні втрат, яких вона зазнає через запуск «Північного потоку-2».

«Ми сказали нашим партнерам в Німеччині, що тепер вони повинні працювати з усіма нами, щоб уникнути та пом’якшити будь-які потенційні наслідки від запуску цього газопроводу. А це значить — слід компенсувати Україні збитки та переконатися, що Росія не може використовувати енергію як інструмент примусу проти України чи іншої країни в регіоні», — наголосив Ентоні Блінкен.

Щоправда, в якій саме формі Україні можуть відшкодувати ці збитки — поки не уточнюється. Один із варіантів, який обговорюють в експертних колах, передбачає, що Німеччина інвестуватиме в альтернативну енергетику України. Те, що для Німеччини це справді важлива й перспективна галузь, зауважив на зустрічі з журналістами у Києві і Йоганн Заатгофф — координатор із питань міжсуспільної співпраці з країнами «Східного партнерства» та координатор з енергополітичних питань фракції Соціал-демократичної партії Німеччини в Бундестазі.

«Я хотів би наголосити, що не газ буде майбутнім енергетики, а водень, отриманий із відновлюваних джерел. У галузі відновлюваних джерел енергії Україна, безперечно, має неабиякий потенціал. Проте з точки зору Німеччини, “Північний потік-2” все ще має сенс для енергетичної безпеки Європи, насамперед Німеччини, адже ми маємо лише трьох постачальників газу: Норвегію, Росію та Нідерланди. Упродовж найближчих п’яти років Нідерланди “відпадуть”, тож нам потрібна альтернатива», — наголосив Заатгофф.

Загалом же питання «Північного потоку-2» в Німеччині найближчим часом стоятиме руба через наближення вересневих федеральних виборів. Канцлерка Ангела Меркель, яка наполягала на вигідності газопроводу, піде з посади, а її місце може зайняти рішуча опонентка російського газового проєкту — представниця «Зелених» Анналена Бербок.

Втім, зрозуміло, що зміна позиції щодо «Північного потоку-2» матиме користь для України хіба що за умови затягування будівництва доти, доки в Німеччині не відбудуться вибори й не буде утворено нову коаліцію, в якій переважатимуть противники газопроводу. Поки ж Україна намагається скористатися невизначеністю єдиної позиції німецького політикуму щодо цього.

«Труба ще не добудована, і ми будемо до останнього боротися за національні інтереси України в цьому питанні. І я переконаний, що ми досягнемо результату. Наша позиція лишається незмінною: “Північний потік-2 — це насамперед безпековий виклик для України, і лише після цього — економічний. Скажу вам відверто: навіть німецький політикум до “Потоку” ставиться дуже неоднозначно. Не тільки ми проти цього, а ще й багато хто в Німеччині», — заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба за підсумками свого візиту до Німеччини 8-9 червня.