Цифрові гроші, нові фінансові послуги та системи розрахунків: які зміни вносить Закон України «Про платіжні послуги»

В Україні досить тривалий час ринок фінансових послуг залишався незмінним. До прийняття Закону «Про платіжні послуги» в Україні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні регулювався Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05 квітня 2001 року (із відповідними змінами та доповненнями, далі – Закон № 2346-III), який вже не відповідає сучасним тенденціям цифровізації у фінансовій сфері.

З часів прийняття Закону № 2346-III ситуація на полі фінансових послуг зазнала значних змін. Нові технології, оперативність та мобільність сьогодення диктує свої вимоги та встановлює свої правила гри. Однак за відсутністю правових норм і законодавчого регулювання завжди існує вірогідність прояву небезпек.

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Україна взяла на себе зобов’язання щодо імплементації актів законодавства ЄС, зокрема, Директиви (ЄС) 2015/2366 та Директиви (ЄС) 2009/110/ЄС.

Ці та інші фактори зумовили врешті-решт прийняти Закон України «Про платіжні послуги».

За часів Закону № 2346-III кошти в Україні існують лише у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Натомість для цілей Закону України «Про платіжні послуги» грошові кошти включають також електронні гроші та цифрові гроші, які існують лише в безготівковій формі.

Новий Закон, який спрямований на модернізацію фінансових послуг в Україні, визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов’язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, передбачає запровадження в Україні концепції відкритого банкінгу (Open banking), який, за даними Національного банку, запрацює в 2023 році.

Це стане стимулом для розвитку фінансового ринку та фінансових технологій в Україні, оскільки фінтех-компанії зможуть налагодити взаємовигідну співпрацю з банками та отримати більше можливостей для бізнесу. Надавачі платіжних послуг (зокрема, банки) повинні будуть відкрити свої API для інших надавачів платіжних послуг та надати можливість підключатися до інтерфейсів банківських сервісів, обмінюватися з ними даними кожному учаснику ринку, який надає платіжні послуги і має на це дозвіл регулятора.

Гривня, як і раніше, залишається грошовою одиницею України і може існувати в двох формах: готівковій (у вигляді банкнот і монет) і безготівковій (у вигляді записів на рахунках). Що ж стосується електронних грошей, то вони можуть бути тільки в межах тієї платіжної системи, яка їх випускає, і можуть використовуватися тільки при наявності електронних гаманців, відкритих у цих системах.

Новелою Закону України «Про платіжні послуги» є поняття «цифрові гроші», які також відносяться до електронних грошей, але випускатиме їх виключно Національний Банк України, так звана e-гривня.

Таким чином, в Україні будуть існувати такі гроші: готівкові, безготівкові та цифрові.

Крім того, новий закон розширює коло учасників платіжного ринку, встановлює категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності та дає змогу розвиватися небанкам та фінтех-компаніям.

Крім банків надавати платіжні послуги зможуть: платіжні установи, оператори поштового зв’язку, установи електронних грошей, фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг, установи електронних грошей (юридична особа, яка в установленому порядку отримала право на надання платіжної послуги з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима), надавачі нефінансових платіжних послуг, НБУ, органи державної влади, органи місцевого самоврядування. До того ж вони матимуть право працювати без участі у платіжній системі та зможуть самі емітувати платіжні картки.

Однак для отримання права для надання таких послуг для наведених суб’єктів необхідним буде отримання ними ліцензії та включення до Реєстру платіжної інфраструктури.

Новелою Закону є також можливість випускати платіжні карти не тільки банками, але й іншими структурам, що надають фінансові послуги: операторами поштового зв’язку, підрозділами торгових мереж, навіть кредитними спілками та ломбардами.

На сьогодні законодавством врегульовано лише один вид платіжних послуг – фінансова послуга з переказу коштів, яка означає рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

За новим Законом з'явиться дев'ять платіжних послуг, із них сім – фінансові й дві – нефінансові (послуга з ініціювання платежу та послуга із надання відомостей з рахунків). Отже, будь-який новий учасник ринку може просто обрати одну послугу та зосередитись на розробці сервісів до неї та зробити цей сервіс зручним та ефективним.

У свою чергу банки продовжать надавати платіжні послуги без включення до Реєстру платіжної інфраструктури. Винятком є платіжні послуги з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців, у таких операціях необхідним буде включення таких банків до Реєстру платіжної інфраструктури як емітентів електронних грошей.

Умови надання цих послуг стануть більш прозорими, що дасть змогу клієнтам отримувати більш повну інформацію по них.

Встановлені вимоги, зокрема до статутного капіталу юридичної особи, яка має намір надавати платіжні послуги. Так, мінімальний розмір статутного капіталу такої особи на дату подання заяви про видачу ліцензії на надання платіжних послуг та/або заяви про включення до Реєстру у будь-який час не може становити менше:

1 мільйона гривень - якщо надавач платіжних послуг надає послуги з ініціювання платіжної операції або послуги переказу коштів без відкриття рахунку;

3 мільйонів гривень - якщо надавач платіжних послуг надає послуги з ініціювання платіжної операції та послуги переказу коштів без відкриття рахунку або одну з фінансових платіжних послуг, передбачених пунктами 1-5 частини першої статті 5 цього Закону;

5 мільйонів гривень - якщо надавач платіжних послуг надає кілька фінансових платіжних послуг, передбачених пунктами 1-6 частини першої статті 5 цього Закону, або є оператором поштового зв’язку незалежно від кількості та видів платіжних послуг, які він має намір надавати;

10 мільйонів гривень - якщо надавач платіжних послуг надає платіжні послуги з випуску та виконання платіжних операцій з електронними грошима.

Якщо юридична особа надає або має намір надавати дві або більше платіжні послуги, до визначення мінімального розміру її статутного капіталу застосовується показник, що є найвищим серед показників, встановлених цією частиною для тих видів платіжних послуг, які така юридична особа надає або має намір надавати.

Надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на договірних засадах шляхом укладання відповідного договору між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.

При цьому у будь-якому випадку надавач платіжних послуг платника зобов’язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції. Виключенням є платіжні операції, ініційовані стягувачем у передбачених законодавством випадках на підставі виконавчих документів або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно до Податкового кодексу України, та ініційовані обтяжувачем з метою звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на грошові кошти на рахунку платника. На такі операції згода на їх виконання не потрібна.

Таким чином, прийняття Закону «Про платіжні послуги» позитивно вплине на ринок фінансових послуг, адже розшириться коло суб’єктів таких послуг, у тому числі небанківських, зросте конкуренція, що може привести до зниження тарифів на послуги (наприклад, відсотків за переказ грошей). Проте навряд чи нові учасники на цьому ринку зможуть похвалитися своєю фінансовою історією та чи зможуть вони в очах споживачів таких послуг бути такими ж надійними, як банки, оскільки вони не застраховані від банкрутств і втрати ліцензій за порушення правил, встановлених НБУ.

У будь-якому випадку всі ці процеси стануть реальними після їх практичного застосування та внесення змін до низки законодавчих актів та запровадження відповідних процедур.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.