Демонтаж МАФів: Верховний Суд висловився стосовно дотримання справедливої процедури суб’єктом владних повноважень

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (виконком Дніпровської МР), Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради (Інспекція), треті особи: Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради (КП «УРЕА»), Комунальне підприємство «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради (КП «Благоустрій міста»), про визнання протиправним та нечинним рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди.

Суть цієї справи полягає у тому, що виконкомом Дніпровської МР прийнято рішення «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста», яким вирішено, зокрема, усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпра шляхом припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків у місцях загального користування згідно з переліком (додаток), до якого включено й тимчасові споруди, що належали позивачу, та розірвати договори про використання об`єктів благоустрою міста не за їх цільовим призначенням, на підставі яких ці споруди були розміщені. На виконання цього рішення КП «Благоустрій міста» було повідомлено позивача про дострокове розірвання вищезазначених договорів. Проте вже наступного дня після отримання такого повідомлення тимчасові споруди позивача були примусово демонтовані КП «УРЕА», а деякі з них – знищені.

Вважаючи, що рішення «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» у частині тимчасових споруд позивача було передчасним, а дії Інспекції та КП «УРЕА» щодо демонтажу тимчасових споруд протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення виконкому Дніпровської МР «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста» в частині припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд позивача та стягнуто з виконкому Дніпровської МР на користь позивача грошові кошти у сумі 171502 грн на відшкодування шкоди, заподіяної протиправним рішенням. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема з того, що відповідачами не було забезпечено право позивача добровільного виконання припису у семиденний термін та фактично здійснено руйнування двох кіосків, а не їх демонтаж, як цього вимагають пункти 5.5-5.12 рішення Дніпропетровської міської ради від 24 липня 2013 року № 43/37 (далі - Порядок № 43/37).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, виконком Дніпровської МР звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому одним із доводів касаційної скарги вказано неможливість скасування правильного по суті рішення суб’єкта владних повноважень лише задля правового туризму.

Проте Верховний Суд відхилив такі доводи скаржника та погодився з висновками судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Ухвалюючи таке рішення, зокрема, у частині дотримання відповідачами процедури проведення демонтажу тимчасових споруд, колегія суддів виходила з того, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Таким чином, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи. Тому, коли йдеться про вчинення дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Верховним Судом враховано, що порядок здійснення демонтажу тимчасових споруд у м. Дніпрі на момент виникнення спірних правовідносин визначався Порядком № 43/37.

Пунктом 5.3 Порядку № 43/37 встановлено, що особі, за результатами виявленого порушення, зафіксованого в акті обстеження території, також видається попередження (припис) з вимогою демонтажу самочинно встановленої тимчасової споруди у письмовій формі, який надсилається йому поштою (рекомендованим листом з повідомленням) або вручається особисто під розпис. У приписі встановлюється семиденний термін для усунення виявлених порушень.

Згідно з пунктом 5.4 цього Порядку примусовий демонтаж тимчасової споруди здійснюється у випадку невиконання припису.

Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій про те, що відповідачами не було дотримано власної процедури здійснення демонтажу тимчасових споруд та позбавлення особи власності.

Згідно з уже сформованою практикою правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів (вчинення дій) органами публічної влади. Правова процедура встановлює, зокрема, чітку послідовність дій щодо проведення перевірок субʼєктів приватного права із зазначенням способів та методів їх здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої контрольної діяльності субʼєктів владних повноважень.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку субʼєктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

Постанова Верховного Суду від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19 (адміністративне провадження № К/9901/18291/21) – за посиланням.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.