CBAM став на крок ближче до України

Олексій Рябчин, радник голови правління НАК "Нафтогаз України" з питань розвитку низьковуглецевих бізнесів та Зеленого курсу ЄС, у співавторстві з Дариною Кулагою, начальником відділу управління викидами департаменту інновацій НАК "Нафтогаз України"

14 липня Єврокомісія опублікувала пакет з дванадцяти ініціатив “Fit for 55”, метою якого є продовження та поглиблення розпочатого раніше курсу та скорочення викидів ЄС на 55% до 2030 року. Даний пакет містить реформу системи торгівлі викидами (СТВ), перегляд Директиви щодо відновлюваної енергетики, посилення вимог по викидам для нових автомобілів тощо.

Особливий інтерес у міжнародної спільноти викликає механізм вуглецевого коригування імпорту (Carbon border adjustment mechanism або СВАМ), який містить чимало цікавого для України.

За пропозицією Єврокомісії, на початкових етапах механізм буде стосуватись таких секторів як цемент, залізо і сталь, добрива, алюміній та електроенергія. Тобто тих, які призводять до викидів великого об’єму парникових газів та знаходяться під ризиком «витоку вуглецю». У майбутньому ЄС розглядатиме розширення списку, але в будь-якому випадку до нього не можуть потрапити товари чи сектори, які не входять до європейської СТВ.

Цікаво, що в охопленні по парниковим газам прописані діоксид вуглецю, флуорокарбони (PFC) для алюмінію та оксид азоту (N2O) для добрив, однак немає метану та інших.

СВАМ матиме форму умовної системи торгівлі викидами, про що неодноразово лунало раніше, та відрізнятиметься від неї лише у деяких моментах. Імпортери, подібно до виробників у ЄС, повинні будуть купувати сертифікати на викиди, ціна яких буде визначатись як середня ціна на дозвіл в європейській СТВ за тиждень до дня купівлі. Але обсяг цих сертифікатів не буде обмежуватись, як це робиться в СТВ, оскільки це б становило обмеження в торгівлі. Водночас імпортери не зможуть торгувати сертифікатами один з одним, але зможуть повертати частину невикористаних сертифікатів до уповноваженого органу країни-члена ЄС.

Кожного року імпортери матимуть подавати декларацію до спеціального органу. Ця декларація серед іншого включатиме інформацію про викиди, спродуковані під час виробництва товарів, що імпортуються. Кількість сертифікатів має відповідати цим викидам з урахуванням усіх умов. Так, пропонується, щоб імпортери мали можливість скоригувати кількість сертифікатів на ту ціну за викиди, яку вже сплатили в своїх країнах – тут Єврокомісія зазначає, що враховуватимуться лише податки на СО2 або СТВ, тобто пряма ціна.

Важливим моментом, який все ще потрібно буде вирішити інституціям ЄС, є наявність безкоштовних дозволів для деяких секторів у європейській СТВ. Цей метод запобігання витоку вуглецю передував механізму вуглецевого коригування імпорту. Комісія пропонує поступово виводити безкоштовні дозволи у відповідних секторах паралельно з введенням механізму (повністю – до 2035 року).

Щодо вирахування обсягу викидів, за пропозицією ЄК, імпортери зможуть продемонструвати свій рівень за допомогою необхідних документів, які будуть верифікуватись експертами з акредитацією. Якщо імпортер не бажає цього робити, до нього будуть застосовуватись визначені показники. Вони будуть вираховуватись по кожній країні-експортеру в ЄС у відповідних галузях або будуть використовуватись показники найгірших 10% установок в ЄС для певного товару. Для електроенергії це можуть бути або індивідуальні значення для кожної країни, або показник, що базуватиметься на основі викидів від генерації з викопних палив в ЄС.

Хоча СВАМ теоретично міг би прискорити декарбонізацію електроенергії в Україні, він навряд чи матиме сильний ефект на окремих виробників. Вуглецеємність експорту електроенергії буде вираховуватись на основі середнього показника у мережі, а тому для індивідуальних виробників він не створить додаткового стимулу скорочувати викиди від генерації. Адже велику частку в електроенергетичному міксі України займає атомна генерація (51% у 2020 році), також зросла частка відновлюваних джерел (12%).

На противагу сектору електроенергії, СВАМ буде заохочувати експортерів інших товарів скорочувати емісію парникових газів, тому що враховуватиме прямі викиди від промислових процесів. Маючи можливість довести, що його виробництво продукує менше парникових газів ніж значення, встановлене за замовчуванням, виробник матиме стимул до модернізації або зниження викидів іншими шляхами.

Щодо ​​газу та нафти, СВАМ не матиме прямого впливу на ці сектори, оскільки вони не входять до опублікованого переліку товарів. До того ж, СВАМ враховує лише прямі викиди від виробництва товарів (Scope 1) та не враховує непрямі викиди від використаної енергії (Scope 2). Хоча можливим є те, що непрямі викиди будуть включені на більш пізніх етапах, але якщо аналогічні умови не будуть застосовуватись до європейських виробників, це буде складніше зробити. Також згідно з пропозицією ЄК метан не входить до сфери дії СВАМ, тому витоки метану не будуть їм покриватись.

Втім, СВАМ може мати непрямий вплив на споживання нафти та газу, оскільки паралельно з його введенням передбачається поступове виведення безкоштовних дозволів у системі торгівлі викидами ЄС. З часом це посилить стимул для європейських виробників зменшити використання вуглецеємних продуктів як у якості палива, так і у виробничих процесах.

Щодо української промисловості, СВАМ створить ініціативи для скорочення викидів тими виробниками, які використовують нафту та природний газ у виробничих процесах у такий спосіб, що призводить до викидів парникових газів (Scope 1), та експортують продукцію в ЄС. Однак, для тих, хто використовує енергію, вироблену третіми особами з викопних палив (Scope 2), додаткових стимулів не буде. З часом це може змінитись та сфера СВАМ може розширитись на непрямі викиди, тому важливим є відслідковувати розвиток даного регулювання у середньо- та довгостроковій перспективі.

На трирічний період (2023-2025) може бути запроваджений перехідний період, протягом якого імпортери матимуть звітувати кожного кварталу щодо викидів у імпортованих товарах та ціни на СО2, яку вони заплатили в своїй країні. Однак, не потрібно буде купувати сертифікати. Тобто такий період матиме на меті скоріше збір даних та ознайомлення імпортерів із системою, а купувати їх пропонують починаючи з 2026 року.

Єврокомісія також включила декілька пунктів, які мають запобігти ухиленню від сплати за механізмом. Наприклад, ціна за викиди, яку імпортер сплатив у своїй країні в рамках СТВ, буде враховуватись, якщо він не отримував від свого уряду жодних експортних компенсацій (“rebates”). Окрім цього, будуть досліджуватись випадки, коли змінюються патерни у торгівлі без достатнього економічного обґрунтування, тобто відбувається заміна товару, який підпадає під механізм, його трохи модифікованою версією.

Як це працюватиме на практиці

Було декілька моментів, особливо цікавих для України. Так, було відзначено відданість країн, які входять до Енергетичного Співтовариства або мають Угоду про асоціацію з ЄС, політикам з декарбонізації. З часом це має призвести до встановлення у таких країнах ціни на СО2, співставної з європейською, або ж до участі у СТВ ЄС. При настанні в обох випадках СВАМ не буде сплачуватись імпортерами. Позитивним моментом є врахування позиції української робочої групи, але поки що це лише частина преамбули. Подальшими кроками може бути проведення консультацій щодо включення такого положення в основний текст регулювання з метою врахувати зусилля таких країн та зниження вартості СВАМ для інших секторів окрім електроенергії.

Ситуація із сектором електроенергії заслуговує окремої уваги. У пропозиції Єврокомісії було відзначено, що приєднання третіх країн до електроенергетичної мережі ЄС є важливим для декарбонізації їх систем, оскільки надає змогу ефективніше інтегрувати джерела відновлюваної енергії, краще балансувати попит та пропозицію та підвищувати енергетичну безпеку.

До того ж для тих країн, що приєднаються до ENTSO-E, ЄС буде шукати технічне рішення щодо сплати імпортерами електроенергії за механізмом СВАМ. Якщо таке рішення не буде винайдено вчасно, імпортери тимчасово звільнятимуться від механізму, але не пізніше ніж до 2030 року. Це особливо важливо для України, яка планує інтегрувати свою мережу з європейською у 2023 році.

Однак, для надання винятку є ряд умов – серед них наявність в країни дорожньої карти з приведення ціни на викиди до рівня європейської, а також зобов’язання досягнути кліматичної нейтральності до 2050 року та привести законодавство у відповідність до регулювання ЄС в сферах навколишнього середовища, клімату, енергії та конкуренції. Багато з можливих умов Україна вже виконує, але є і над чим працювати – наприклад, над запровадженням СТВ чи розробкою дорожньої карти.

У пропозиції була відзначена готовність ЄС допомагати країнам із низьким та середнім рівнем доходів у їх зусиллях щодо декарбонізації виробництва. Це можливість, якою могла б скористатися Україна. У той час як роль уряду полягає у посередництві між приватним сектором та ЄС і створенні відповідних ініціатив, ключову роль у модернізації промисловості відіграє сам бізнес. Адже у будь-якому випадку коштів від еко податків буде недостатньо для покриття необхідних витрат. Тому необхідні стратегічні зміни у діяльності підприємств, максимально можливе залучення власних коштів та пошук інвестицій. Настає час, коли витрати на екологічність товарів стають необхідністю, але також і можливістю для того, щоб не лише зберегти, а й наростити частку на зарубіжних ринках.

Отже, пропозиція Єврокомісії продемонструвала, що попереду багато роботи — як в українського уряду, так і в бізнесу. Необхідні подальші консультації з Європейською Комісією та Парламентом щодо врахування позиції України по ряду пунктів, а саме забезпеченню винятку для сектору електроенергії, формулювання положень у фінальній версії регулювання таким чином, щоб було визначено рівень еквівалентності національних кліматичних політик європейським і для інших секторів, узгодження прийнятної дати кліматичної нейтральності з урахуванням національного контексту, тобто не пізніше 2060 року, а не 2050. Із запуском системи моніторингу, звітності та верифікації та отриманням перших даних від операторів уряд має розпочати активну роботу щодо розробки української системи торгівлі викидами, а також дорожньої карти щодо приведення ціни на викиди до європейського рівня.

Окрім цього, ЄС має визначитись із тим, куди спрямовуватимуться надходження від СВАМ — чи то загальний бюджет ЄС, чи покриття адміністративних витрат на СВАМ, чи витрата на власну декарбонізацію. Можливою статтею витрат є допомога третім країнам, які більше всього постраждають від вуглецевого збору. Таку позицію мала б активно комунікувати Україна.

Але багато кроків має бути зроблено і бізнесом, у тому числі по пошуку інвестицій для модернізації, співпраці з урядом щодо прискорення процесів зеленої трансформації, визначенню т.з. low hanging fruit у власних виробничих процесах. Зрештою, роль держави є беззаперечно важливою, але дії стейкхолдерів мають бути узгодженими, і така координованість дій є вкрай важливою для захисту національних інтересів на міжнародній арені.