Небезпечні недоліки законопроекту про ГМО: на що звертають увагу Комітет Ради та ГНЕУ

Судебно-юридическая газета

Проект Закону України "Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки" (р.№ 5839 від 05.08.2021, Кабінет Міністрів України) не суперечить праву Європейського Союзу, але потребує доопрацювання.

До такого висновку дійшов Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу, який його досліджував.

В Комітеті назвали ключові претензії до законопроекту :

- не містить положення щодо заборони генетичної модифікації людини;

- не містить положень щодо обмеження чи заборони обігу ГМО при виявленні ризику завдання шкоди людському здоров’ю чи природі;

- не враховано процедури проведення консультацій з громадськістю щодо питань пов’язаних з ГМО;

- не містить деталізованого переліку інформації, який повинен бути в реєстраційному досьє;

- не передбачає певної процедури переоформлення дозволу на здійснення діяльності з використанням ГМО.

Окрім Комітету на недоліки законопроекту звернуло увагу і ГНЕУ, яке вважає, що регулювання забезпечення безпеки людини від будь-якого неприродного впливу на людський геном, тобто, її генетичної безпеки, залишилось поза увагою проекту.

Проект Закону України "Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки" був внесений в парламент Урядом Дениса Шмигаля та передбачає :

розмежувати повноваження органів державної влади з метою усунення дублювання функцій у сфері поводження з ГМО;
удосконалити систему оцінювання ризиків ГМО щодо можливого впливу на здоров’я людини та навколишнього природного середовища;
запровадити європейські механізми державної реєстрації ГМО;
удосконалити вимоги до маркування ГМ-продукції та запровадити правила щодо її простежуваності;
посилити державний контроль у сфері поводження з ГМО, а також встановити відповідальність за порушення законодавства у цій сфері.

Урядовці назвали існуюче законодавство України у сфері поводження з ГМО неповноцінним, оскільки відсутній комплексний та системний підхід до регулювання цієї сфери.

Це унеможливлює здійснення ефективного державного контролю за обігом генетично модифікованої продукції та створює передумови для нелегального використання незареєстрованої генетично модифікованої продукції в Україні.

Питанням ГМО будуть опікуватися аж сім державних органів:

1) Кабінет Міністрів України;

2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері реєстрації генетично модифікованих організмів та обігу генетично модифікованої продукції у сільському господарстві;

3) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за розміщенням на ринку ГМО та ГМ-продукції;

4) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;

5) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

6) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

7) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Центральні органи виконавчої влади будуть забезпечувати ведення в електронній формі таких державних реєстрів:

- Державного реєстру суб’єктів генетично-інженерної діяльності;

- Державного реєстру дозволів на проведення досліджень та випробувань ГМО у відкритій системі;

- Державного реєстру ГМ-джерел.

Відомості, що містяться у зазначених державних реєстрах, будуть відкритими і загальнодоступними.

Ввезення ГМО або ГМ-продукції на митну територію України дозволяється лише за умови державної реєстрації ГМ-джерела, за винятком ввезення ГМО для науково-дослідних цілей, або переміщення ГМО чи ГМ-продукції транзитом через митну територію України.

ГМО та ГМ-продукція, що розміщується на ринку, та є харчовим продуктом, а (а також та, що не є харчовим продуктом або кормом) буде маркуватися.

Маркування ГМ-продукції включає інформацію про кожен інгредієнт продукту, який містить, складається або вироблений з ГМО, із зазначенням відсотка такого інгредієнта у загальній масі всього продукту.

Якщо частка ГМО у будь-якому інгредієнті продукту перевищує 0,9 відсотка, маркування такого продукту повинно містити позначку “з ГМО”. Для незапакованої продукції позначка “з ГМО” вказується у документах або окремих елементах пакування, що супроводжують такий продукт.

Ці вимоги не поширюються на продукт, який містить, складається або вироблений з ГМО, якщо частка ГМО у продукті, що складається з одного інгредієнта, або в будь-якому інгредієнті продукту, що складається з декількох інгредієнтів, не перевищує 0,9 відсотка, за умови, що наявність ГМО є випадковою або технічно неминучою. У такому випадку оператор ринку повинен надати інформацію про вжиті належні заходи з метою уникнення наявності ГМО під час виробництва такого продукту.

У разі, якщо при виробництві продуктів було використано сировину, що містила ГМО, то такі продукти повинні бути маркованими “вироблено з генетично модифікованої сировини”.

Ці вимоги не поширюються на продукти тваринного походження (у тому числі, молоко, м'ясо, яйця), при виробництві яких було використано сировину, що містила ГМО.

Маркування “без ГМО” продуктів, які за своїм походженням, складом та використаною сировиною (інгредієнтами) не можуть містити ГМО, заборонено.

Розміщення на ринку ГМО та ГМ-продукції дозволяється лише після державної реєстрації відповідного ГМ-джерела. У разі виключення ГМ-джерела з Державного реєстру ГМО розміщення ГМО та ГМ-продукції на ринку забороняється.

Особи, які вперше розміщують на ринку ГМО та/або ГМ-продукцію, для цілей простежуваності складають декларацію про розміщення на ринку ГМО та ГМ-продукції у довільній формі, в якій в обов’язковому порядку зазначаються:

відомості про особу, яка розміщує ГМО та/або ГМ-продукцію;

інформація, що така продукція містить ГМО;

реєстраційний номер відповідного ГМ-джерела у Державному реєстрі ГМО.

ГМО та ГМ-продукція супроводжується копією зазначеної у другій частині цієї статті декларації на всіх етапах її обігу.

Виробники та/або дистриб’ютори генетично модифікованих рослин, порід тварин, мікрорганізмів повинні вести облік відповідного ГМО або ГМ-продукції та надавати власнику прав на зареєстроване ГМО інформацію, необхідну для формування мережі післяреєстраційного моніторингу ГМО.

Законопроектом також передбачаються заходи реагування та відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері поводження з ГМО :

вивантаження, перевантаження в інший транспортний засіб;
зміна маркування (етикетки) та/або інформації, яка супроводжує товар та надається споживачу;
обмеження або заборона розміщення на ринку, обігу, переміщення, ввезення на митну територію України або вивезення з неї ГМО та/або ГМ-продукції, які не відповідають вимогам цього Закону та становлять загрозу здоров’я людини та/або навколишнього природного середовища;
вимога до суб’єкта господарювання збільшити частоту внутрішнього контролю (внутрішніх перевірок);
відкликання, вилучення або знищення ГМО та/або ГМ-продукції, крім випадків, якщо є можливість усунення відповідного порушення або зміни цільового призначення;
анулювання відповідного дозволу.

Всі витрати, пов’язані із виконанням рішення відповідного органу, здійснюються за рахунок суб’єкта господарювання, на якого покладено обов’язок виконання такого рішення.

Суб’єкти господарювання несуть відповідальність за:

1) порушення правил поводження з ГМО при здійсненні генетично-інженерної діяльності в замкненій системі, —

Що тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п’яти до семи мінімальних заробітних плат;

2) порушення порядку, правил та вимог до поводження з ГМО при проведенні досліджень та випробувань у відкритій системі, —

Що тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від п’яти до десяти мінімальних заробітних плат;

3) розміщення на ринку генетично модифікованої продукції з порушенням вимог законодавства, —

Що тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб у розмірі від семи до десяти мінімальних заробітних плат.

Штраф за порушення законодавства у сфері поводження з ГМО може бути накладено протягом двох місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Справа розглядається не пізніше п’ятнадцяти робочих днів з дня отримання відповідною посадовою особою протоколу та інших матеріалів справи. За письмовим клопотанням особи, щодо якої складено протокол, розгляд справи відкладається, але не більше ніж на десять робочих днів, для подання нею додаткових матеріалів або з інших поважних причин.

Час і місце розгляду справи повідомляються особі, щодо якої складено протокол, не пізніше ніж за п’ять робочих днів до дня її розгляду. Повідомлення про час і місце розгляду справи вручається особі, щодо якої складено протокол, або її представникові під розписку або надсилається їй рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Повідомлення про час і місце розгляду справи, надіслане рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, щодо якої складено протокол, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, вважається врученим незалежно від факту його отримання такою особою.

Справа може бути розглянута за відсутності особи, щодо якої складено протокол, якщо є відомості про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Особа, щодо якої складено протокол, має право ознайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, оскаржувати постанову у справі.

Справа не може бути розпочата, а розпочата справа підлягає закриттю у разі:

відсутності події або складу порушення законодавства у сфері поводження з ГМО;
втрати чинності положенням закону, яким встановлено відповідальність за порушення законодавства у сфері поводження з ГМО;
закінчення визначеного законом строку, протягом якого може бути накладено штраф;
наявності за тим самим фактом порушення законодавства у сфері поводження з ГМО постанови про накладення штрафу або нескасованої постанови про закриття справи, винесеної щодо тієї самої особи;
припинення державної реєстрації у результаті ліквідації юридичної особи, щодо якої складено протокол.

За результатами розгляду справи виноситься одна з таких постанов:

про накладення штрафу;
про закриття справи.

Постанова у справі має відповідати вимогам до виконавчого документа, передбаченим Законом України “Про виконавче провадження”.

Постанова у справі вручається особі, щодо якої її винесено, або її представникові під розписку або надсилається рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

Потерпілий та особа, щодо якої винесено постанову у справі, мають право оскаржити її в адміністративному (досудовому) порядку або до суду в порядку, визначеному законом, протягом одного місяця з дня її винесення. Скарга на постанову у справі, подана в адміністративному (досудовому) порядку, залишається без розгляду у разі оскарження цієї постанови до суду.

Якщо останній день строку подання скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день. За відповідною заявою скаржника орган (посадова особа), уповноважений на розгляд скарги, поновлює цей строк у разі визнання причин його пропущення поважними.

Оскарження постанови у справі в адміністративному (досудовому) порядку здійснюється шляхом подання скарги через орган, який виніс відповідну постанову, або до територіального органу відповідного органу вищого рівня.

Скарга, що надійшла, протягом трьох робочих днів передається (надсилається) разом із справою до органу, який виніс відповідну постанову, або до територіального органу відповідного органу вищого рівня та розглядається його керівником або заступником протягом десяти робочих днів з дня її отримання останнім.

За результатами розгляду скарги на постанову у справі в адміністративному (досудовому) порядку може бути прийнято одне з таких рішень:

про залишення постанови без змін, а скарги — без задоволення;
про скасування постанови і закриття справи;
про скасування постанови та прийняття нової постанови.

Постанова у справі, яку не було оскаржено у встановлений законом строк, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Постанова у справі, оскаржена в адміністративному (досудовому) порядку, набирає законної сили після закінчення одного місяця з дня прийняття рішення, зазначеного у частині двадцятій цієї статті, крім рішення про скасування постанови і закриття справи, яке набирає законної сили з моменту його проголошення. Постанова у справі, оскаржена до суду, набирає законної сили з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Штраф підлягає сплаті протягом п’ятнадцяти днів після набрання законної сили постановою про накладення штрафу. Сплата штрафу не звільняє особу, щодо якої винесено постанову у справі, від обов’язку усунення допущеного правопорушення, а також від обов’язку відшкодування пов’язаної з ним шкоди (завданих збитків).

Раніше повідомлялося, що сотні підприємств зобов’яжуть провести реорганізацію та накажуть забути про право оперативного управління майном.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.