Які докази можуть свідчити про недійсність договорів купівлі-продажу, зауважив ВС

Закон і Бізнес

Сам по собі факт роз’яснення нотаріусом суті укладеного договору сторонам не є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову про визнання правочинів недійсними.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, переглядаючи рішення у справі №578/817/20.

Позивач стверджував, що відповідач, діючи недобросовісно, замість договору довічного утримання уклав з ним договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований. Тож просив визнати ці договори недійсними.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, зауваживши, що відсутні докази хвороби позивача чи необхідності сторонньої допомоги. В апеляційній інстанції додали, що позивач не підтвердив належними доказами, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що зазначені в тексті договорів. А похилий вік не свідчить про те, що позивач не розумів суті й помилявся щодо природи правочинів та їх наслідків.

Натомість КЦС зауважив, що після укладення правочинів позивач тривалий час проживав у спірному будинку, іншого житла не мав. До того ж відповідачі певний період надавали допомогу та доглядали за ним, що може свідчити про неправильність укладення правочину.

Відповідно, ВС передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин.