Графіті Софії Київської: результати 15-річного дослідження (фоторепортаж)

Сергій Нужненко

Під час презентації присутні могли не лише погортати сторінки книг – результатів 15-річної праці дослідника, але й безпосередньо поспілкуватися з їхнім автором та з іншими учасниками проєкту, дізнатися про те, як власне з’явилась ідея видання повного корпусу графіті Софії Київської, з якого саме напису розпочалися масштабні дослідження епіграфічних пам'яток собору.

А після презентації відбулася невелика екскурсія В'ячеслава Корнієнка, на якій він показав деякі епіграфічні таємниці, залишені нашими пращурами на стінах тисячолітньої святині.

У Київській державі, в Україні-Русі, окрім писемної церковнослов’янської мови, існувала розмовна, наближена до сучасної української мови.

Софійський собор у Києві – пам’ятка української архітектури і монументального живопису, споруда часів України-Русі (1011 рік). Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Ансамбль Софійського монастиря занесено до спадщини ЮНЕСКО.

«Мати, не бажаючи того, дитину зобижає. Господь, не бажаючи цього, людину бідами врозумляє. Розум який відійшов від звичного порядку усім гріхам вмістилищем буде». Переклад із церковнослов'янської, напис із періоду XI – початок XII століть

У Київській державі, в Україні-Русі, окрім писемної церковнослов’янської мови, існувала розмовна, наближена до сучасної української мови.

Населення Київської держави розмовляло староукраїнською мовою – історик

У Софійському соборі виявлено понад 7 тисяч графіті періоду XI – початку XVIII століть

Софійський собор у Києві – пам’ятка української архітектури і монументального живопису, споруда часів України-Русі (1011 рік)

Видання «Корпус графіті Софії Київської» – це дослідження, яке видане 10 частинами у 12 книгах

Софія Київська – одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії. Ансамбль Софійського монастиря занесено до спадщини ЮНЕСКО

«Богдан Кам…..кий 1625». Із цього графіті і почали дослідження

Історик Вячеслав Корнієнко під час короткої екскурсії

Малюнки в середньовіччі майже не підписували, але в Софії Київській є малюнок, який автор підписав. Це «Малюнок качки» над ним надпис «псах Петро», тобто писав Петро, і вказаний рік написання «1076». Як зазначає науковець, в цьому написі ми бачимо притаманні українській мові «О».

«Малюнок зайця». У християнстві заєць неоднозначна тварина, особливий символ. У середньовіччі з зайцями порівнювали і християн, які від негараздів цього світу знаходять порятунок в церкві, і хтось невідомий зобразив цього зайця, але потім вирішив, що малюнку замало і він підписав «Єзекія», це підпис до фресок із зображенням царя пророка Єзекія

«Був у Святій Софії Григорій Дідович на поклоненії Святой Софії». Григорій Дідович Трипольський був відомою особою в ХVI столітті, учнем Лаврської школи

Графіті двох братів, які відвідали Софію в 1614 році. «Іоан Стоцький і Бальтазар Стоцький 1614 рік»

«Молитва до святого Минаса»

Переклад: «З Анною грішник Яків ти розлучився в суді брехливо. Господи позбав мене від мук». Людина, яка зробила цей напис, знала що розлучення було несправедливим. Що цікаво, цей напис читали інші люди, і над словами «грішник» і «Яків» дописано «Оу» – в середньовіччі, якщо проводити аналогії з нинішнім часом, це означало негативний смайлик у коментарях.