Синевир вже не той: як змінилося найбільше озеро Карпат за десять років ФОТО

Версії.if.ua

Дороги до локації стали набагато кращі, але навколо озера з’явився величезний базар.

Якщо ви бували в Карпатах, але не відвідали Синевир, то просто зобов’язані повернутися в українські гори, щоб побачити їхнє Морське Око. Саме так прозвали Синевир за те, що посеред нього є невеличкий острівець, який нагадує зіницю блакитного ока.

Я виконала та перевиконала це завдання, бо на Синевирі побувала двічі: уперше – понад десять років тому, а вдруге – на початку вересня цього року. Тож мої враження – це не просто замилування красою озера, а порівняння “було – стало”. Цього року в Карпатах я зупинилася в новому для мене місці – селі Міжгір’я, яке славиться чудовими краєвидами та мінеральними джерелами. Але сидіти в готелі, попиваючи з бювету мінералочку та милуючись гірськими краєвидами просто з джакузі, мені було мало, тож я майнула вивчати околиці.

Цього разу я розповім вам про дорогу на Синевир та саме озеро, а згодом обіцяю повідати про Міжгір’я та цікавинки неподалік: про Колочаву з її музеями, Пилипець із горою Гембою та водоспадом Шипіт. І про інші, менш відомі, але надзвичайно колоритні місця та об’єкти. Фото: Краєвид з оглядового майданчика на Синевирському перевалі (Ганна Дубовська)

45 хвилин суцільних красот. За 10 років з’явилася гарна дорога та вказівники

Дорога від Міжгір’я до Синевиру – це 45 хвилин суцільних красот. Перша серйозна зупинка – Синевирський перевал. Не полінуйтеся підійнятися до церкви: від неї відкриваються просто шалені краєвиди. Милуючись горами, можна поїсти в ресторані, а потім вибрати щось на згадку про це чудове місце на сувенірному базарчику біля траси.

Іще гра на уважність: знайдіть мініскульптури на Синевирському перевалі. Це роботи скульптора Михайла Колодка. “Швейка” та “Танець аркан” ви, напевно, нагледіте без зусиль. Інші ж шукайте – і знайдете. Фото: Пейзажі в Міжгір’ї (Ганна Дубовська)

Прямуючи вздовж річки Теребля, ви побачите колоритну будівлю з високим стрімким дахом. Це візит-центр національного парку “Синевир”. Якщо маєте час, завітайте: це краєзнавчий музей парку. Також неподалік на річці Озерянці розташований єдиний у Європі та один з двох у світі Музей лісу та сплаву.

Поблизу візит-центру ви побачите інформаційний щит, присвячений Лінії Арпада. Це система укріплень, побудована союзниками німців угорцями на кордоні з СРСР з 1939 по 1944 роки.

Це не суцільна лінія оборони, а окремі вузли з ДОТів, бункерів, окопів, протитанкових укріплень, що розмістилися на лінії довжиною близько 600 кілометрів. Бачите бетонні пірамідки вздовж дороги? Це якраз елемент Лінії Арпада. Фото: Пейзаж по дорозі з Міжгір’я на Синевир (Ганна Дубовська)

По дорозі на Синевир бункери можна побачити в урочищі Остріки між селами Синевир і Синевирська Поляна. Тим, кого тема дуже зацікавила, раджу відвідати музей у Колочаві, який так і називається – “Лінія Арпада”.

Що ближче до Синевиру, то більше цікавинок трапляється: Центр реабілітації бурих ведмедів;

Кам’янецький водоспад;

Екопарк “Долина вовків”;

Страусина ферма. Коли я проїжджала цією дорогою більше десятиліття тому, більшої частини нинішніх туристичних розваг просто не існувало, не було оглядових майданчиків і зручних місць для перепочинку. Та який там туризм? Навіть дороги нормальної не було.

Уявляєте гірську дорогу з ямами на половину ширини дорожнього полотна? От такі тоді були шляхи. А тепер – котишся, як по маслу, та тільки й устигаєш крутити головою, помічаючи нові й нові атракції. А скільки готелів і готельчиків, магазинчиків, кафе та ресторанчиків набудували! Однозначно, туризм у цій місцині сьогодні квітне буйним цвітом. Фото: Пейзаж по дорозі з Міжгір’я на Синевир (Ганна Дубовська)

Синевир: парковка та пропускні пункти

Під’їхавши до повороту на Синевир, ви можете залишити автомобіль на парковці за 30 грн, якщо любите піші прогулянки під гірку, або під’їхати до озера, сплативши на касі пропускного пункту не тільки за себе (дорослі – 30 грн, школярі та студенти – 15 грн), а й за транспортний засіб (75 грн за легкову автівку). Але пропускають транспорт тільки у будні, а у вихідні та святкові дні проїзд закрито.

Підйом доволі крутий, але надзвичайно мальовничий: дорогу з обох боків обіймає густий ліс, щебет птахів і шум струмка акомпанують його зеленому прохолодному шуму. Часто зустрічаються лавки та альтанки для перепочинку.

Останнє зусилля – і перед вами зеленкувата гладінь озера. Його оточують стрімкі лісисті схили, Синевир лежить наче в смарагдовій чаші, тут дуже тихо й безвітряно. Фото: Ресторан на підйомі до Синевиру (Ганна Дубовська)

Така краса не могла не породити гарну легенду про те, що Синь, синьоока донька князя, покохала простого чабана Вира, а її жорстокий батько наказав убити хлопця, скинувши на нього уламок скелі. Синь виплакала очі на місці загибелі коханого, з її сліз утворилося озеро, а острівець посередині – це верхівка каменюки, якою вбили її коханого.

Але реальність набагато прозаїчніша: озеро виникло 10 тисяч років тому через те, що зсуви перекрили річкову долину.

Синевир – найбільше та найглибше озеро Українських Карпат. Воно розташоване на майже кілометровій висоті над рівнем моря. І за глибиною йому поступається навіть Азовське море, найглибша точка якого – 13,5 метрів, а синевирські глибини сягають 24 метрів! Фото: Капличка на підйомі до озера (Ганна Дубовська)

Милуватися озером найзручніше з оглядового майданчика та півострова навпроти, де височіє скульптура “Синь і Вир”, а ще за 30 гривень вас прокатають на поромі до острівця і назад. До речі, на острівці поставили прапор України, раніше його там не було.

Базар на озері розрісся до величезних масштабів

При вході на озеро, біля оглядового майданчика вас зустріне сувенірний базарчик. Тобто базарчиком він був за мого попереднього приїзду, а зараз це просто базарище. Мені пощастило побувати на озері в будній день, тобто не базарний. Більша частина прилавків не була задіяна. Уявляю, який там гамір у вихідні.

Оце єдиний реальний мінус, те, що змінилося на гірше. Вважаю, що великий сувенірний базар треба було розмістити ще до КПП, а біля озера залишити обмежену кількість торгових точок з їжею та сувенірами або зробити один гарний магазин.

Не полінуйтеся обійти озеро навколо стежкою, обладнаною перилами (це дуже доречно, бо, замилувавшись озером, можна було б покотитися вниз): гарні краєвиди, столітні гігантські дерева, у найгарніших місцях є лавки та альтанки, де можна влаштувати пікнік або просто насолодитися красою природи. Фото: Місце для перепочинку на підйомі до Синевиру (Ганна Дубовська)

Ви дійдете до півострова зі скульптурою “Синь і Вир”. Упевнена, вас здивує, наскільки вона гігантська: 13 метрів заввишки та вагою 30 тонн. Це найбільша дерев’яна скульптура в Європі. Її створив закарпатський скульптор Іван Бровді 1978 року.

І не треба проклинати його за згублені товстенні дерева. Вони не карпатські: це африканське червоне дерево махагон, яке не гниє у вологому карпатському кліматі. Але туристи понадилися засовувати монетки в щілини, напевно, на щастя. І ця дурість псує скульптуру. Фото: Пейзажі Синевиру (Ганна Дубовська)

Краще вже побудуйте пірамідку з камінців. Неподалік скульптури, у глибині півострова, є ціла галявинка таких пірамідок. Традиція ця притаманна різним культурам: у Гімалаях це “латза” з масивних каменів у священних місцях або “обо”, складені прочанами під час медитації, а в скандинавських країнах будують “тролли”, щоб народився новий троль і дав щастя тому, хто цьому посприяв.

Іноді на шляху трапляються столики з величезними термосами – місцеві бабусі продають чай. А можна напитися холодної води з гарно облаштованого джерела. Усе залежить від погоди та ваших уподобань.

У вихідні людей на Синевирі стало дуже багато

Звісно, за те більш ніж десятиліття, що я тут не була, Синевир змінився. Він і його околиці стали більш туристичними, у вихідні та на свята сюди краще не приїздити, бо натовпи народу вкрадуть тишу, та й краси за ними можна не роздивитися.

Можна шкодувати про те, що втрачається незайманість цих місць, а можна порадуватися, що тепер є де розміститися, де поїсти та що подивитися, крім озера. Також туристів стає більше через те, що тепер до Синевиру можна доїхати вже без побоювань загубити колеса по дорозі. Фото: Мініскульптура “Танець аркан” на Синевирському перевалі (Ганна Дубовська)

А ще неподалік озера щороку в серпні проходить фольклорно-етнографічний фестиваль “На Синевир трембіти кличуть”.

Тож обирайте будні дні для спокійного, медитативного споглядання Морського Ока Карпат або вихідні чи фестивальні дні, якщо вас не бентежить велика кількість народу. Так чи інак, а Синевир побачити варто!

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!