Історія дружини бійця “Азову”: жінка залишилась сама з трьома дітьми, на війні загинув брат, чоловік та мама, - ФОТО

061.ua

У Запоріжжі військовослужбовці полку “Азов” зустріли з пологового будинку жінку свого побратима, яка народила третю дитину. Її чоловік - Олексій загинув під час боїв у Маріуполі в квітні, за кілька днів після цього - загинула її мама - військова психологиня. А у 2018 році - вона втратила брата - також військового.
Далі - читайте в репортажі 061.
Тетяна виходить з пологового будинку, тримаючи на руках маленького сина. На подвір’ї її чекають дві маленькі донечки - 4-річна Яна та 2-річна Вікторія. Дівчата познайомились з братиком та за кілька хвилин вже навіть встигли посваритися - кожна хотіла взяти його на руки, діляться, що малюк дуже сподобався.

Тетяну зустрічали з квітами - каже, що така виписка вперше і навіть не очікувала, що буде стільки людей.
“Хлопчика назвала Ілля. Ми з чоловіком Олексієм говорили про те, що як буде хлопчик, то назвемо Іллею, ще коли були вагітна молодшою донькою… Мої діти надають зараз сил, а також я розумію, що не можна здаваться, а треба боротись. Це показали не тільки мій брат, чоловік та мама, а й ті хлопці, які зараз боронять Маріуполь”, - говорить Тетяна.
Про загибель мами та чоловіка, вона майже нічого не знає. Говорить, що 19 квітня в останнє розмовляла телефоном з чоловіком. Він казав, що вийде на зв’язок через 6 днів, говорили про те, що треба докупити, аби зібратись до пологового будинку. 21 квітня Олексій загинув. 3 травня не стало мами - Наталі.
“Мама приїхала допомагати мені з середньої донькою, коли я народила її і так сталося, що хлопці з “Азову” запропонували їй працювати психологом. Її це надихало та надавало сил, щоб перебороти смерть брата (загинув у 2018 році). Вона в хлопцях бачила свого сина, хотіла допомогти усім”, - ділиться жінка.
Зустрічати Тетяну прийшла і племінниця її чоловіка - Яна.
“Він мені замінив батька. Він мені багато чого в житті показав. Я пишаюсь ним, мріяла піти його стопами. Мрію потрапити до “Азову”, я би хотіла бути снайпером бо міткість добра в мене”, - каже вона.

Колишні бійці “Азову” говорять, що Азовська сім’я дуже велика - це не тільки бійці, це їх діти, родини в цілому. Вони запевняють, що намагаються піклуватись про всіх.
“Держава щось робе, але ми звикли довіряти в першу чергу своїй родині”, - говорить Кирило, який добре знав брата Тетяни, вони разом проходили службу в одному батальйоні.
Колишній боєць “Азову” Данило каже, якби не ті бійці, які залишились в Маріуполі, то невідомо, що було б із Запоріжжям.
“Їм пропонували відійти, здати Маріуполь, але вони розуміли, якщо вони відійдуть на інші рубежі, то ворог може дійти прямо до Запоріжжя і інших населених пунктів. Вони по суті врятували південь, бо невідомо що було із Запоріжжям, якби хлопці з Маріуполя не сконцентрували на собі по факту цілу дивізію російських військ з технікою. Запоріжжя ціле, бо хлопці там залишились”, - каже він.
Військові говорять, о зараз весь світ має зробити все, щоб їх витягнути.