Небезпечною може бути навіть скалка: як захиститися від правця під час війни

Факти ICTV

Лікарі розповіли, що таке правець та як від нього захиститися під час війни.Під час війни зростає загроза інфікуватися правцем. Така небезпека виникає внаслідок обмеженого доступу до проточної води й засобів гігієни з підвищеним ризиком поранень. Тож для дорослих, які потрапляють у зону бойових дій, потрібно ревакцинуватися від цієї хвороби.

Всеукраїнська спілка парамедиків пояснила, чим небезпечний правець та як від його захиститися.

Правець — інфекційна хвороба, яку викликають бактерії Clostridium tetani. Захворювання передається контактним шляхом. Хвора людина не заразна для оточуючих. Імунітет після перенесеного захворювання не розвивається.

Невелика кількість правцевого токсину, достатнього для розвитку захворювання, не забезпечує продукцію необхідних антитіл. Збудник правця - спороутворююча паличка - належить до убіквітарних мікроорганізмів (тобто, може жити будь-де).

Цей мікроб є постійним мешканцем кишківника людей і тварин, де живе й розмножується, але він не нашкодить "хазяїну". Токсин, що виробляє правцева паличка, не всмоктується через слизову кишківника, тому безпечний для носія.

Збудник правця отримує патогенні властивості лише потрапляючи на ушкоджені тканини живого організму. Окрім загальновідомої небезпеки глибоких інфікованих ран, необхідно знати, що правцем можна інфікуватись через мікротравми кінцівок і тулубу: подряпини, уколи колючками та навіть скалки.

Правець вражає нервову систему й проявляється сильними судомами. Летальність правця сягає 95% у новонароджених, до 85% у дітей старшого віку і дорослих.

Єдиний надійний спосіб захиститися від цієї хвороби — зробити щеплення. Дітей від правця і дифтерії вакцинують у 2, 4, 6, 18 місяців і 6 та 16 років. Однак імунітет зберігається не на все життя. Тож ревакцинація потрібна кожні десять років: у 26, 36, 46 і так далі.

Парамедики закликають усіх дорослих перевірити свій вакцинальний статус. Якщо з моменту останнього щеплення минуло понад 10 років - потрібно обов'язково звернутися до найближчої амбулаторії або до медичного працівника в центрі розміщення внутрішньо переміщених осіб.