Солезавод на Херсонщині врятує інвестор?

Новий день

Великих надій сповнені жителі с. Геройське. Вже цього місяця відбудеться аукціон з приватизації солезаводу, розташованого на території села на Скадовщині. До слова, підприємство занедбане, й промисел не ведеться вже більше року. Якщо все залишити так, як є, Херсонщина ризикує втратити не лише найстаріший солепром в Україні, а й легендарне село…

Від Геройського до обласного центру трохи більше ста кілометрів. Але дорога туди настільки вбита, що мандрівка займає до трьох годин. Нині населений пункт відноситься до Чулаківської територіальної громади, знаходиться, як-то кажуть, на самому її відшибі. Селищній раді ремонт траси, а там він потрібен капітальний, не по кишені. Люди говорять: асфальт, і аж до Нової Збур’ївки, запросто взяв би на себе місцевий солезавод, якби він тільки запрацював — так, як це було колись… Солепромисел у Геройському вважаються найстарішим в Україні, його історія своїм корінням сягає ще XVI століття. Першими «срібний скарб» видобували козаки. У мальовничій, Богом благословенній місцині на Кінбурнській косі заснували Прогноївську паланку, яка стала найбагатшою серед усіх паланок Запорізької Січі. Звідси й стара назва села — Прогної. За легендами місцевих, вона приліпилася через прогнилі озера, на яких пізніше працювали «прогнані», ті, кого висилали на каторгу. Поки існувала січ, прогноївською сіллю козаки торгували чи не з усією Європою. За даними істориків, тільки до Польщі щороку чумаки доставляли понад тисячу возів. Після знищення Російською імперією козацтва промисел у Прогноях якийсь час не вівся, але ж сіль нікуди не зникла. Бо сама природа її тут створила. До каскаду озер, розташованих на різній висоті, вода з солоної Ягорлицької затоки потрапляє самопливом. «Срібний скарб» тут наростає самостійно, а з людською допомогою — в більших обсягах. У радянські часи в селі, яке тоді вже мало назву Геройське (через велику кількість Героїв СРСР серед місцевих жителів), збудували солезавод. Підприємство спеціалізувалося на харчовій солі, адже тут стояла лінія з очистки та фасування. Все це пам’ятає Євген Малофєєв — колишній головний інженер солезаводу, а нині його охоронець.

«Усе працювало, як-то кажуть, сміялося і робилося. Раніше, ще до мене, тут був причал, стояв плавкран. Зразу сіль робили у кілограмових пачках, у таких, як ви зараз купуєте артемівську. Відправляли не тільки по області, а й до Запоріжжя і далі. Це ж Дніпровсько-Бузький лиман. Ну й залишали неочищену, для посипання доріг. Людей тоді багато працювало, не те, що зараз», розповідає чоловік. Вже за незалежної України Кабмін включив Геройський солезавод до переліку стратегічних підприємств. Через високий вміст бета-каротину цю сіль віднесли до такої, що відновлює людський організм після наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому коштів на розвиток солезаводу, який вже занепадав, держава не знайшла. За декілька десятиліть на підприємстві один за одним змінювалися керівники. Дохазяйнувалися, що адміністративні та складські будівлі стоять розвалені, а техніки не залишилося. Наразі на заводі числяться 16 робітників. Промисел не ведеться. Востаннє сіль тут видобували у 2020 році. За словами нинішнього очільника підприємства, цьогоріч несприятливою видалася погода.

— Ви ж бачили, які дощі були рясні, і це призвело до того, що грунтові води піднялися. Такі катаклізми бувають приблизно раз на 5 років. Сіль мало наросла, ми прийняли рішення цього року її не збирати, немає економічного сенсу. Ну й питання в документації, процес приватизації йде.

— А чи доцільна приватизація? — запитую.

— Я чекав цього запитання. Приватизація дуже доцільна. Зараз у соціальних мережах сперечаюся з різними людьми, які кажуть, що от продають завод з молотка, якийсь там приватизатор прийде… Ну це ж не завод, який знаходиться в центрі міста, якусь інфраструктуру. Тут територія не має якоїсь особливої цінності, крім цих унікальних озер. Купити підприємство, щоб його роздери банити, — це маразм. Земля ця не годиться ані для здачі в оренду, ані для вирощування якихось культур, ані для будівництва. Я бачу так: коли прийде інвестор, тут будуть встановлені очисні лінії. Так, це дуже дорого, але ж це має сенс, — говорить в. о. директора ДП «Геройський дослідно-промислове підприємство» Дмитро Бухтіяров. Приватизація Геройського солезаводу стала можливою завдяки візі Міністерства АПК та Кабінету Міністрів України. Процедурою займається регіональне відділення Фонду держмайна. Тут розповідають, що майже два роки пішло на відновлення бухгалтерської та технічної документації, якої в підприємства не виявилося. Стартова вартість солезаводу — 6 мільйонів 100 тисяч гривень. У спадок інвестор отримає й 7 мільйонів 200 тисяч гривень кредиторської заборгованості (зарплата та претензії постачальників). Плюс кримінальне провадження за фактом незаконних фінансових операцій на підприємстві та справи в суді щодо цивільних позовів.

— По-перше, профіль цього підприємства, солепромисел, має бути збережений. Людей, котрі тут працюють, не повинні звільняти 6 місяців. Мають бути дотримані екологічні норми. Плюс погашення кредиторської заборгованості. Одна з умов — це контроль за всіма пунктами угоди, ми спостерігаємо за об’єктами не менше ніж 5 років. Якщо інвестор не виконує умови, підприємство не функціонує, ми маємо право розірвати цю угоду і в подальшому знову виставити підприємство на аукціон. Є у нас практика, коли й відсуджуємо підприємства, — розповіла начальниця регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, АР Крим та м. Севастополь Галина Теслюк. Наскільки реально, що новий власник на солезаводі таки буде? Говорять, що підприємством постійно цікавляться. Його приїздили оглядати люди з Херсона та Києва. А ще про солепромисел на Херсонщині дуже розпитував один бізнесмен із Франції, котрий на своїй Батьківщині вже має частку солезаводу. Для іноземних інвесторів обмежень не існує. Єдине, на що звертатимуть увагу, щоб учасник аукціону не мав офшорних рахунків, не мав стосунку до країни-агресора і не перебував у санкційних списках.

У Херсонській облдержадміністрації запевняють, що тому самому інвестору, до чиїх рук потрапить солезовод, у всьому дадуть зелене світло. Аби тільки підняв підприємство з колін. Бо державі це зась.

— Самостійно, на жаль, підприємство існувати не може. Ви ж бачите, в якому плачевному стані перебуває. Хочеться, щоб зайшли хороші інвестори, щоб довели підприємство до працездатного стану і щоб звідси пішли кошти і на громаду, і на регіон. Все, що можна зробити з боку держави, ми зробимо, допоможемо. І в юридичному плані, щоб не було ніяких зволікань, бюрократичної машини, корупційних та інших складових, теж, — сказав заступник голови ОДА Микола Якименко. На інвестора, а простим словом хазяїна, вже зачекалися й селяни. У Геройському зараз не більше 600 мешканців. І кількість їх постійно зменшується. Молоді линуть до міста або ж їдуть за кордон на заробітки, старі помирають. Порожні хати поступово розвалюються. У місцевій школі всього 35 дітей, а в дитсадку — 5. Село занепадає. Інша справа, якби піднявся солезавод. Люди б мали стабільну роботу, а населений пункт розвивався б. Аукціон по Геройському солезаводу відбудеться вже 22 жовтня, на платформі «Прозоро». Хто переміг, стане відомо одразу.

Марина САВЧЕНКО

Фото автора.