Курс на розвиток – як змінилося життя в Суботцівській громаді після децентралізації

З 2015 році в Україні стартувала адміністративно-територіальна реформа – реформа децентралізації. Суміжні села, селища та міста добровільно об'єдналися в ОТГ – об'єднані територіальні громади, щоб отримати більше можливостей (в тому числі фінансових) для розвитку. У 2020 році Кабінет Міністрів України затвердив території та адміністративні центри територіальних громад по всій країні, які не об'єдналися до цього. На Кіровоградщині в результаті децентралізації утворили 4 райони та 49 громад. Одна з таких на Кіровоградщині – Суботцівська сільська громада. Вона об'єднала села: Суботці, Костянтинівку, Коханівку, Богданівку, Кучерівку, Володимирівку, Новороманівку, Саблине, Казарню, Барвінівку, Глибоку Балку, Мілову Балку, Нововодяне, Новополяну, Мошорине, Васине, Трепівку, Зелений Гай, Копані, Новотрепівку, Спасо-Мажарівку, Топило, Долино-Кам'янку. Про проміжні результати об'єднання Точці доступу розповів Суботцівський сільський голова Андрій Борідченко. Кор: Після об'єднання територій неминуче постало питання передачі майна населених пунктів на баланс нового адміністративного формування. Чи не було проблем із передачею, скажімо, приміщень шкіл чи водопроводів? Маючи юридичний досвід, на даний момент навіть мені складно визначити шляхи вирішення проблем, пов'язаних саме з комунальними водогонами і комунальними підприємствами. В нас на території всього чотири комунальних підприємства. Засновником одного є Суботцівська сільська рада, воно діюче – надає послуги з тепло- та водопостачання, є платником податків та надає послуги, фактично утримує штат та має на балансі більше 30 кілометрів водогонів. Є підприємство, яке надає послуги з вивезення сміття – це "Суботцівський сількомунгосп". Але в нас є комунальне підприємство Володимирівської сільської ради, яке, нібито, надає послуги – обслуговує водогін, але є проблеми зі сплатою податків, з обслуговуванням населення. Підприємство у Мошориному взагалі існує лише на папері, але водогін якимось незрозумілим чином утримувався сільрадою. Вже призначили старосту, з яким ми будемо вирішувати це питання. Однозначно, що підприємство потрібно передати на баланс Суботцівського СКП "Сількомунгосп". Водогін у Богданівці переданий у приватні руки – в оренду, і, чесно кажучи, мене це не радує, тому що приватники можуть брати в оренду водогони, розраховуючи виключно на рентабельність. Водогони, як правило, всі нерентабельні. Тому в економіці цього водогону я ще буду розбиратися. У Богданівці є комунальне підприємство, яке також існує тільки на папері. З юридичної точки зору, з ліквідацією засновника мають ліквідуватися й ці комунальні підприємства. А їхнє майно, яке перебуває на балансі, є майном громади. Тому ми спільно з нашими бухгалтерами ще раз перевіримо акти прийому-передачі майна від колишніх сільгосппідприємств на предмет наявності в них інженерних мереж. Якщо в актах їх немає, то ми запитаємо у старост, чому, а також піднімемо первинну документацію. Зараз Суботцівське комунальне підприємство фактично обслуговує чотири населених пункти з їхніми водогонами. Але є проблеми – це й закінчення терміну дозволів на спецводокористування, а Суботцівське комунальне підприємство не може його отримати без отримання цих водогонів на баланс. Проблем із передачею приміщень шкіл та амбулаторій взагалі немає жодних. Фельдшерсько-акушерські пункти та амбулаторії перебувають на балансі Суботцівської сільської ради, передані в оперативне управління первинній ланці, яка перебуває на балансі Знам'янської міської ради. Разом з ними рішенням сесії передані кошти на їхнє утримання. Школи, будинки культури – всі ці об'єкти зайшли у структуру відділу освіти, культури, молоді та спорту Суботцівської сільської ради. Все функціонує, але в переважній більшості перебуває в плачевному стані. Кор: Чи не довелося після об'єднання закривати школи-філії та організовувати додатковий підвіз дітей до опорних шкіл? У нас на території громади чотири базові школи і п'ять філій. На даний момент, з огляду на те, з якою кількістю учнів вони працюють, сподіваюся, що ні цього, ні наступного року питання скорочення філій чи укрупнення шкіл не стоятиме. Але, знову ж таки, кількість населення постійно зменшується, існує великий відсоток міграції і ми не можемо це передбачити – часто сім'ї разом з дітьми переїжджають не просто в інший населений пункт нашої громади, а в міста. Територія Суботцівської ОТГ дуже велика – займає площу майже 57 тисяч гектарів, на якій розташовані 23 населені пункти. В Богданівці, наприклад, дві школи – одна опорна та одна філія, на всі інші села припадає сім шкіл. Ми вже почали замислюватися над своїми діями на наступні роки, й не виключено, що нам доведеться неповні середні школи (які навчають до 9 класу включно) приєднати до базових шкіл. А щоб не закривати школу як освітній заклад, можливо, що вони залишаться в мережі як дошкільні навчальні заклади – початкові школи з 1 по 4 класи. Але ми намагатимемось їх зберегти. Є ще така проблема як кадри. В селах практично не залишилося викладачів. Звичайно, утримування шкіл обходиться недешево. На даний момент зі 126-мільйонного бюджету Суботцівської сільської ради на галузь освіти, до якої ввійшла також і культура, затверджені видатки у розмірі 94 мільйони. Звучить ніби величезні гроші, але потрібно враховувати, що в освіті в нас працює 592 людини, а мережа навчальних закладів ще включає в себе дві музичні школи – у Суботцях і Богданівці, центр дитячо-юнацької творчості, дитячо-юнацьку спортивну школу – не гурткову діяльність, а саме школу. До речі, у нас відмінні результати, наприклад, показують велосипедисти в Мошориному, туристи із Володимирівки. На сесії ми передбачили кошти для покращення матеріальної бази цих закладів. У Суботцях відкрилася нова секція з футболу для початківців – дітей до 12 років, вперше прийнятий в штат нашої ДЮСШ тренер. Дітей, які хотіли займатися спортом, раніше возили у Кропивницький, а тепер довезти дитину з будь-якого села нашої громади до Суботців буде ближче та простіше для батьків. Зараз ми в такому економічному стані, що не можемо, на жаль, організувати підвіз дитини до спортшколи, але до загальноосвітніх середніх шкіл проблем із підвезенням дітей немає жодних. Планується придбання ще двох шкільних автобусів за рахунок освітньої субвенції. З дітей все починається, тому молодь і освіта для нас пріоритетний напрямок. Фото: Суботці-Інфо Кор: Як формується бюджет громади? Структура громади нова, але бюджетні правила незмінні. Ті, хто хотів, об'єднались набагато раніше й отримали так звані "підйомні" – на кожну громаду від десяти тисяч гривень з розрахунку на одного жителя. Якби Суботцівська громада утворилася в добровільному порядку, а не на підставі вимог законодавства, то ми б отримали 13 мільйонів гривень "підйомних" із фонду соціально-економічного розвитку. Але на сьогодні ми розраховуємо лише на власні надходження. Бюджет складається зі сплати коштів за землекористування – але вона не бюджетоформуюча. Таким є податок на доходи фізичних осіб – складає близько 44 мільйонів гривень – це 60% від сплачених в казну податків. Також бюджет складається з освітньої субвенції – також понад 40 мільйонів гривень. Далі вже набагато менші складові – наприклад, сплата єдиного податку – близько одного мільйона. На даний момент ми вийшли на рівень бюджету 126 мільйонів, проводимо роботу з пошуку додаткових джерел або збільшенню сплати до бюджету сільгоспвиробниками. На даний час проведена робота з найбільшими – підприємством "РосАгро" та ТОВ "Агрофірма "Хлібодар", які переуклали договори оренди сільгоспземель та території сільської ради під десять відсотків річних. Економічна складова – близько 700 тисяч додаткових коштів лише з цих двох підприємств за землекористування. Вже є заяви від менших підприємств, які на цих же умовах хочуть продовжувати свою діяльність. Кор: Яким чином відбувається розподіл коштів? Якщо раніше дитячі садочки чи будинки культури перебували на балансі сільських рад, відповідно, кожна сільрада закривала потреби цих закладів. Тепер ці потреби закриває вже наш відділ освіти. Фактично, це комунікація керівників цих закладів з керівництвом відділу освіти, мною як сільським головою та депутатським корпусом, в результаті чого йде фінансування. Що стосується населених пунктів, бачення місцевих проблем покладено на старост. Основні проблеми – це дороги. Сьогодні ми можемо виділити на обслуговування доріг 2,5 мільйони гривень, які будуть йти як власними видатками, так і співфінансуванням із агентством автомобільних доріг, щоб хоча б по-мінімуму провести поточні ремонти, за капітальні я взагалі мовчу – ці роботи стартують від 5 мільйонів гривень, а ми на даний момент собі цього дозволити не можемо. Якщо агентство автодоріг збільшує фінансування, то ми, можливо, якусь частину коштів зможемо додати, але не раніше. Ну й як я вже казав, пріоритет – освіті, нам треба підіймати матеріально-технічну базу, якість освіти. Цього року придбаємо нові меблі в їдальні всіх навчальних закладів. Планів багато, але знову ж ми ще дуже мало працюємо як громада, поки всі процеси лише налагоджуються. Неможливо зробити все й одразу, про що я й попереджав виборців –нам потрібен мінімум рік, щоб розкласти все по поличках. Кор: Що можна зробити для громади при наявних ресурсах? Ми виділили з бюджету кошти та проводимо заходи із благоустрою, прибирання стихійних сміттєзвалищ. Також надаємо адміністративні послуги населенню – у Суботцівській громаді сформований і працює адміністративний центр. Він стартував із мінімальним переліком послуг, але з кожним днем їхня кількість збільшується. Звичайно,що організація цього центру передбачала бюджетні витрати на придбання меблів, оргтехніки, навчання персоналу і так далі. Є громади, які створені вже майже два роки тому, але їхні адмінцентри працюють на такому ж рівні, як наш за півроку свого існування. Виїзних послуг населенню надавати немає сенсу, тому що в штатах сільрад введені посади адміністраторів, які закривають повністю всі населені пункти, в тому числі ті, які були раніше центрами сільрад. Людям не потрібно їздити на центральну сільраду чи в районний центр, а просто прийти в колишню сільську раду на території і звернутися для отримання адмінпослуги. Також ми розвиваємо мережу вуличного освітлення. Найбільш освітлені населені пункти у нас це Суботці та Костянтинівка. За п'ять років встановили майже чотири сотні світлоточок. Є вуличні ліхтарі і в Богданівці, але там пішли іншим шляхом – приєднали світлоточки до приватних домогосподарств. В Суботцях це зроблено централізовано, є прилади обліку, ми це все обслуговуємо – загалом тут 17 ліній освітлення. Триває робота над лініями освітлення у Мошориному, Володимирівці, Трепівці, але вони менші. Є побажання людей по встановленню ліній там, де їх взагалі немає, але зробити це набагато важче. Обленерго, перебуваючи в статусі монополіста, при видачі технічних умов вимагає заміну всіх ліній. Якщо в Суботцях у 2015 році вартість встановлення одного ліхтаря коливалася від 1000 до 1500 гривень, то зараз, до прикладу, за проектом освітлення в Трепівці встановлення 11 світлоточок коштуватиме 111 тисяч гривень – це 10 тисяч гривень на кожен ліхтар. Я вважаю, що, по-перше, це економічно не вигідно, по-друге, замінюючи лінію, ми створюємо покращені умови та матеріально-технічну базу для комерційного підприємства за рахунок громади. Тому ми зараз вивчаємо питання встановлення ліхтарів, які будуть працювати альтернативних джерелах енергії. Вивчили економічну складову функціонування ліхтарів на сонячних батареях, хочемо вивчити ще й технічну складову, щоб для бюджету це було не накладно, а для населення максимально зручно. Думаю, в другому півріччі ми вирішимо це питання. Кор: Які Ви бачите плюси від децентралізації та чи є території, які не задоволені таким об'єднанням? На даний момент я не маю інформації, що хтось хоче вийти з громади, але й для того, щоб оцінити результат такої реформи, потрібно більше часу. Господарство дуже занедбане, та й, як я вже зазначав, миттєвого результату не буде. Занедбане господарство через слабкі бюджети сільських рад, неналежне реагування районної влади, яка була на той момент. Нам це все зараз доводиться виправляти. Я з самого початку був "за" добровільне об'єднання громад на території Знам'янського району, виступав із пропозицією створити на території району чотири громади. На жаль, був дуже великий спротив районного керівництва. Незважаючи на це, я постійно брав участь у заходах, які проводилися за кошти європейських грантів, за участі Мінрегіону, відстоював свою позицію, що Знам'янський район – це 120 тисяч гектарів. Його можна було б майже пропорційно поділити на чотири громади. Це покращило б і якість надання адміністративних послуг, і збалансувало б бюджети. Якщо взяти нашу громаду, яка утворилася, то бюджетоформуючими є три території, які формують майже весь бюджет – це Суботці, Богданівка і Мошорине. Разом з тим Казарня, Трепівка і Володимирівка – це депресуючі сільські ради, в яких бюджети свого часу були на максимальному рівні в 3,5 мільйони. Тому там найбільш складна ситуація з комунальним майном та з інфраструктурою, туди треба зараз вкладати найбільше коштів. Якщо Суботці потребують на ямковий ремонт доріг, скажімо, до півмільйона гривень у рік і майже всі дороги в нас асфальтовані, то в Володимирівській сільській раді хоча б їх нормально відсипати. Та сама ситуація й у Богданівській сільраді, хоча населений пункт немаленький і велика кількість населення. Ремонт доріг буде проведено виключно через тендер одним лотом по всіх населених пунктах – будь ласка, нехай заїжджають підприємства, і хто запропонує найкращу ціну – ми будемо співпрацювати. Найскладніші ділянки – це сполучення між Суботцями і Трепівкою. Там велике транспортне навантаження, в тому числі сільгосптехніки та вантажівок, бо це дорога районного значення. Туди треба щонайменше десять мільйонів, яких у нас просто немає. Але найпроблемніші ділянки все ж плануємо закрити цього року, бо якщо не зробимо, то наступного року там доведеться робити капітальний ремонт. Найбільший позитив, я вважаю, що ми зберегли мережу навчальних і позашкільних закладів. Спортивна школа – це не просто гурток,а заклад, який виховує спортсменів. У нас є і кандидати в майстри спорту, і майстри спорту, переможці всеукраїнських та міжнародних змагань, є наші випускники – кандидати в члени національної збірної. Я вважаю, що це серйозний здобуток. Наразі ми плануємо встановити дитячий і спортивний майданчики, встановити один майданчик за рахунок спонсорських коштів. Кор: Не секрет, що в селах актуальна проблема нестачі робочих місць. Як ви її плануєте вирішувати? У нас створений соціально-економічний сектор. В ньому працює молодь, сповнена ідей та ініціатив. Ми подаємо заявки на грантові програми, що стосуються як культурного, так і економічного розвитку. У посольство Фінляндії, наприклад, подали на фінансування програму з виготовлення тротуарної плитки з вторинної сировини. Розвиток комунальних підприємств – це не лише благоустрій населених пунктів, а й збільшення штату працівників. Сподіваємося, що після створення та реалізації інвестиційних проектів зможемо вийти на рівень створення робочих місць, не залежних від бюджетних коштів. Був такий випадок – звернулися до мене надавачі послуг, які запропонували перевести на дистанційне обслуговування котельні сільської ради. Ціна питання – сто тисяч гривень. Так, бюджет би зекономив, але я запитав, чи їхній робот принесе, скажімо, цукерку дитині кочегара, якого я звільню, йдучи на цю пропозицію. Сто тисяч – не такі великі гроші, щоб у віддаленому селі скоротити кочегарів і їхні родини залишаться без засобів для існування. Кор: А з бізнесом ви маєте діалог? Абсолютний. Тим більше, підприємців на нашій території багато. Назустріч йдуть всі, допомагають. Ми плануємо проводити зустрічі з представниками бізнесу на старостинських округах. Але якщо в західних регіонах України, в основному, збиральництво – ти приїздиш і тобі пропонують різні гриби, ягоди і так далі, то в нас ситуація інша. Від екозахисних організацій я почув пропозицію ліквідувати Чорноліський лісгосп і створити на його базі національний парк, який, мовляв, приведе потік туристів. Але я відповів, що для туристів потрібно створити інфраструктуру – на Західній Україні вона вже створена, а в нас її немає. Те ж саме стосується розпіареного в часи президентської кампанії села Роздол Запорізької області, в якому немає безробіття, чистота і благодать. Ніхто ж не розповідав особливо, що в цьому селі – всього сімсот жителів, що там знаходиться агрофірма, яка постачає овочеву продукцію на всю мережу відомих супермаркетів – і школа, і дитсадок, і стадіон, і вся інфраструктура – все побудоване за спонсорські кошти. А в Суботцях три тисячі жителів. Для того, щоб тут якесь агроформування чи інший бізнес розпочав таку ж діяльність, у першу чергу потрібна реалізація. У них якщо є ферма із виробництва, скажімо, малини, то в них є й ринок збуту, є покупець і вже до них їдуть за продукцією. У нас же таке ніколи не культивувалося, на жаль. На території немає жодної тваринницької ферми, птахівництва теж немає, і ніхто, чесно кажучи, не побудує ферму в полі, бо до неї треба під'їзний шлях. А ближче до населеного пункту не побудуєш, бо є приклади Компаніївки, Знам'янки, де є неприємності людям. Якщо хтось із агровиробників запропонує інвестиційний проект, який не буде шкодити екології, то ми, як кажуть, підемо назустріч з відкритими обіймами. Але місцеві "фішки" ми потроху створюємо – розвивається "зелений" туризм, також хочемо у Мошориному в серпні започаткувати фестиваль меду. На Масляну вже втретє проводили ярмарку сільськогосподарських тварин – в основному, птиця, кролики, нутрії, але було цікаво – я як сільський житель вперше бачив курей, що то не кури, а справжні страуси. На наступний рік плануємо вивести фестиваль на вищий рівень – змінимо локацію, умови, також плануємо провести дводенний ярмарок ужиткових товарів. У нас є на що подивитися – обов'язково приїжджайте. Алла Зейферт, спеціально для Точки доступу Читайте також: На Кіровоградщині пенсіонер безкоштовно навчає охочих створювати шедеври з глини (ФОТО) Фото обкладинки: Суботці-Інфо