Я обов’язково відвідаю Кропивницький, – кувейтський письменник Хусейн Раві (ФОТО)

Після закінчення військового інституту іноземних мов у Москві у 1974 році мені довелося служити близько 10 років військовим перекладачем арабської мови в 70-х-80-х роках минулого століття в Єгипті, Іраку, Лівії, а також працювати в Посольстві України в Лівані в 1999-2003 рр.

Протягом останніх18 років я практично не користуюсь арабською мовою, тим більше усно, але коли трапляється можливість поспілкуватися з арабами, то я намагаюся таким шансом скористатися, щоб пересвідчитися, чи я ще не забув цю мову.

Нещодавно, гуляючи з моїми онуками в Аркадії, випадково познайомився з кувейтянином паном Хусейном Раві, який виявився досить цікавим співрозмовником, відомим у Кувейті письменником, поетом і журналістом. У нас було чимало спільних тем для обговорення. Зокрема, ми обмінялися думками щодо місця і ролі діалектів арабської літературної мови в арабських суспільствах. Я подарував панові Хусейну словник іракського діалекту арабської мови, який я склав 44 роки тому під час служби в Іраку. Було приємно почути схвальний відгук пана Хусейна про цей мій словник.

Пан Хусейн прибув до Одеси близько двох місяців тому з метою ознайомлення з нашою країною, використовуючи Одесу як базу його подорожей по Україні. Я рекомендував йому відвідати інші українські міста і зокрема наш Кропивницький.

Пропоную моїм землякам-кропивничанам мій діалог чи радше інтерв’ю з паном Хусейном. Сподіваюсь, це може бути цікаво для них, бо не так часто можна зустріти кувейтян на вулицях наших міст.

– Пане Хусейне, розкажіть, будь ласка, читачам порталу «З перших уст» у Кропивницькому про себе і про Вашу літературну діяльність.

– В ім’я Аллаха, Милостивого і Милосердного!

Мені 44 роки, я одружений і маю чотирьох дітей. Вищу освіту я здобув у Кувейті та Йорданії. Професійно літературною і журналістською роботою займаюсь вже близько 25 років. За цей час опубліковано чотири моїх книги, які зараз продаються в арабських книжкових магазинах. Уже близько 15 років я веду особисту колонку в кувейтській газеті Аль-Рай (Думка). Я опублікував понад 2000 статей із літератури, теорії перекладу, сатири, історії і політики. Також брав участь у багатьох міжнародних конференціях у сфері літератури і фольклору різних народів, де я виступав з доповідями. В YouTube у мене є також кілька телеінтерв'ю. Я є членом Асоціації письменників Кувейту, членом Асоціації журналістів Кувейту, членом Союзу арабських письменників і членом Міжнародної організації журналістики. Прочитав понад сотню лекцій та навчальних курсів в Кувейті і за кордоном у галузі журналістики та письменницького мистецтва.

– Пане Хусейне, українці і кувейтяни живуть у різних цивілізаційних світах. Як на Ваш погляд наші народи могли б більше пізнавати одне одного? Що для цього можуть зробити українські і кувейтські інтелектуали, зокрема журналісти і письменники?

– Література – це мова спілкування і зближення між народами, і завдання освіченої людини – донести історію і сьогодення своєї країни до інших далеких країн. Головна місія літератури і взагалі культури – це «наводити мости» між умами і душами людей. Письменники, книги і міжнародні книжкові ярмарки та інші культурні заходи, якими обмінюються будь-які два народи, можуть зблизити їх один із одним. До речі, 25 травня 2021 року відбулася онлайнконференція «Ukrainian literature entering Kuwait book market», яку провело Посольство України в Кувейті з метою просування української літератури на кувейтському книжковому ринку. В результаті цього заходу, у якому взяли участь понад 50 осіб з обох сторін, було встановлено безпосередній контакт між українськими та кувейтськими зацікавленими сторонами у сфері книговидання – письменниками, перекладачами, представниками найбільших українських та кувейтських видавництв. Особисто я хотів би, щоб деякі мої книги, статті і збірки моїх віршів були перекладені українською мовою.

– Пане Хусейне, який ваш улюблений жанр літератури? Чи доводилося Вам читати твори українських письменників?

– Мені подобаються різні літературні жанри, а найбільше сатира і гумор, які завжди були і залишаються ефективним засобом впливу на суспільство, виконуючи соціальні функції. Про це зокрема свідчить і обрання колишнього українського комедіанта Володимира Зеленського на пост президента вашої держави. Справжня відповідальна сатира – це не надто велика кількість книг і я зустрічав не так багато людей, які в ній добре розбираються. Сатира – велике літературне мистецтво, сатира це біль і одночасно вихід з болю до надії, незважаючи на сумний сміх. Я теж пишу сатиру, і використовую її як меч, який я піднімаю проти корупції і перед обличчям кожного чиновника, який забув про права людей в моїй країні. Сподіваюся, мій меч сатири приносить позитивні результати для кувейтських громадянин, коли я пишу про їхні страждання і поневіряння. До речі, мені подобається творчість відомого українського письменника Андрія Куркова. Мені вдалося придбати його перекладений арабською мовою роман «Смерть стороннього» на щорічному міжнародному книжковому ярмарку в Абу-Дабі (Abu Dhabi International Book Fair), що проходив наприкінці квітня 2013 року. Наскільки я знаю, за цим романом, здається, у 1997 році, був знятий фільм «The Free and of the Deceased» українсько-французького виробництва.

У травні 2018 року на цьому ж книжковому ярмарку серед сотень видавництв з усього світу я вперше помітив також презентацію книг п’яти українських видавництв. Тоді мені вдалося придбати збірку віршів вашого великого мислителя, письменника і поета Івана Франка «Зів’яле листя», блискучий переклад якої на арабську мову здійснив ліванський письменник Імадуддін Раеф, який раніше переклав також деякі твори великої української поетеси Лесі Українки. Вже перебуваючи в Одесі, я дізнався, що Імадуддін Раеф нещодавно переклав арабською мовою книгу відомого українського православного письменника та мандрівника Василя Григоровича-Барського (1701–1747) «Мандри по святих місцях сходу (Левант)» і твори відомого українського сходознавця Агатангела Кримського.

До речі, пане Олексію, Ви чудово володієте арабською мовою, чому б і Вам не зайнятися перекладами творів арабських письменників?

– Дякую, пане Хусейне, я подумаю над цим. Мій син Максим теж володіє арабською, можливо, він захоче випробувати себе у перекладі арабської художньої літератури на українську мову. Хотів би Вас запитати ще ось про що. Наскільки ми знаємо, зараз у Кувейті страшна спека. Водночас в Україні червень був досить прохолодний і дощовий. У вашій країні температура зараз наближається до 60 градусів і дощів практично ніколи не буває. Як Ви себе почуваєте в наших погодних умовах?

– Кліматичні і природні умови в Україні – це щось неймовірне для мешканця регіону Арабської затоки. За все своє життя я ніколи не бачив стільки дощів і блискавок, не чув стільки страхітливого грому, як протягом червня в Одесі. І Ви знаєте, така погода і клімат мені дуже сподобалися. У Вас майже щодня небо вкрите хмарами, навіть коли немає дощу і для мене це дуже незвично і красиво. У нас цього практично ніколи не побачиш, особливо влітку. Пане Олексію, Ви багато років працювали в арабських країнах в умовах пекельної спеки особливо в Іраку, тому Ви можете сказати всім українцям, що вони живуть в раю, навіть не усвідомлюючи цього.

– Пане Хусейне, Ви вже перебуваєте в Одесі близько двох місяців. Які у Вас враження від нашого міста? Де Ви встигли побувати, що Вам сподобалося і що не сподобалося?

– Взагалі я багато подорожую по світу. Перед тим, як відвідати якусь країну, я зазвичай читаю про її історію, про великих людей цієї країни, про найгарніші місця, найважливіші історичні пам'ятки, а також звичаї і традиції народу тієї чи іншої країни. Тож, прочитавши попередньо про Одесу, я виявив, що вона мені сподобалася, перш ніж я приїхав до неї. Зараз я мешкаю в чудовому районі Одеси – Аркадії, гуляв по Дерибасівській, Приморському бульвару, відвідав Турецький та Грецький сквери і парк імені Тараса Шевченка, пройшовся вздовж узбережжя моря від Дельфінарію до Аркадії. Я виявив, що Одеса схожа на каву, бо вона поліпшує настрій і посилює серцебиття, що провокує лягати спати пізно увечері. Тому Одеса стала першим українським містом, в якому я вдихнув свіже повітря після нашої пекельної спеки. Перебуваючи в Одесі, я відчув, що саме Аркадія мені дуже підходить психологічно, інтелектуально і духовно, немов вона моя дівчина, яку я знав із дитинства. І перше, що привернуло мою увагу і що мені дуже сподобалося, – це елегантність духу одеситів, їхня доброзичливість і знаменитий гумор, що я відчуваю завдяки моєму щоденному спілкуванню з ними. Безсумнівно, після приїзду до Одеси я більше дізнався про її історію та культурну спадщину, що змусило мене закохатися в неї. Зокрема я дізнався, що Одесі – понад 600 років і до її перейменування у 1794 році вона називалася Хаджибеєм. І про це свідчать сьогодні археологічні розкопки, які ведуться в центрі міста, зокрема, поблизу пам’ятника герцогу де Рішельє і Потьомкінських східців.

– Пане Хусейне, на мій погляд, Україна і Кувейт мають активізувати співпрацю в туристичній сфері. Ось Ви перебуваєте в Україні як турист. Хотілося б знати, що приваблює кувейтських туристів в Україні і що можуть побачити українські туристи в Кувейті?

– Відомий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері сказав: «Найбільша розкіш на Землі - це розкіш людського спілкування». Я б ще до цього додав, що є ще одна велика розкіш – це подорожування по світу. Знайомство з новими цікавими людьми і новими країнами –це те, без чого письменник не може жити і практично не може відбутися. Позитивним фактором для активізації туристичного обміну між Україною та Кувейтом стала лібералізація візового режиму та отримання громадянами наших країн можливості оформляти в’їзні візи в аеропортах обох країн.

Нещодавно я та інші кувейтські письменники почали вимагати від уряду Кувейту прискорити і активізувати українсько-кувейтське зближення, зокрема туристичний обмін громадян України і Кувейту, запровадивши прямі авіарейси між нашими країнами без транзитних пересадок, і не тільки до Києва, а й до інших великих українських міст – Одеси, Львова, Харкова, Дніпра. І ось уже перебуваючи в Одесі, я дізнався, що Кувейтська авіакомпанія Jazeera Airways відновлює пряме авіасполучення з Україною. З 13 липня запущено прямий авіарейс Аль-Кувейт - Київ. Рейси авіакомпанії Jazeera Airways будуть виконуватися двічі на тиждень.

Ваша країна дуже красива і порівняно з Кувейтом дуже велика і різноманітна. У Вас є те, чого немає у нас – помірний клімат, ліси, озера і ріки, Карпатські гори, вкриті лісами. У вас є чудові пори року – весна, літо, осінь і зима. У нас практично одна пора року – спекотне літо, правда у січні-лютому температура опускається до + 15-20 градусів. У Вас є історичні будівлі, такі як храм Святої Софії у Києві, збудований понад тисячу років тому. У нас будинки з цегли і бетону почали будувати не більше як сто років тому. Наскільки я знаю, серед кувейтців в Україні поширений так званий «лікувальний туризм», оскільки медицина і рекреаційний комплекс в Україні перебувають на достатньо високому рівні. У арабів навіть є таке прислів’я: «Краще лікування – це подорожі». Я обов’язково відвідаю Ваше рідне місто Кропивницький в центрі України, про яке Ви мені розповідали.

Ви запитуєте, що можуть побачити українські туристи в Кувейті? Практично всі визначні місця і пам’ятки зосереджені в столиці країни – Аль-Кувейті. Для туристів найбільший інтерес представляє саме центр столиці, в якому знаходяться Велика мечеть, хмарочоси Кувейт-Тауерс, Палац Еміра Олд-Сеіф-Палас, Національний музей та музей ісламського мистецтва і каліграфії, східний базар. У передмістях розташовані зони відпочинку, пляжі, яхт-клуби та атракціони. У порту ви можете побувати на найбільшому у світі цілком дерев'яному кораблі Аль-Хашемі довжиною 100 метрів. Ви можете відвідати 77-поверховий хмарочос Аль-Хамра з його ресторанами, бутиками, кінотеатрами і фітнес-центрами. З оглядових майданчиків цього хмарочоса відкриваються приголомшливі види на місто. Ви можете провести незабутній вечір біля Музичного фонтану і побачити шоу-виставу з води, світла і музики, в якому задіяні 220 фонтанів і 3 величезних басейну. У місті цілий рік і цілодобово працює величезний каток, який користується великою популярністю, як серед туристів, так і серед місцевих жителів. Нарешті, Ви можете поспостерігати за такими незвичайними для європейців видами спорту як верблюжі перегони та соколине полювання.

– Хотілося б знати, як пересічні кувейтяни сприймають Україну, що вони знають про нашу країну і те що в ній сьогодні відбувається?

– Думаю, що ще 20-30 років тому пересічні кувейтяни і пересічні українці знали не надто багато про наші країни. Але останніми роками з поширенням Інтернету можливості взаємного пізнання значно зросли. Особисто я дещо читав про славну історію України, про те, як протягом сотень років українські козаки боронили свою землю у війнах з турками, татарами, поляками і московитами. Я читав про сталінський терор і Голодомор, жертвою яких стали мільйони українців. Я читав про величезні жертви України в роки Другої світової війни. На мій погляд, лише після Помаранчевої революції і Революції Гідності, та особливо після агресії Росії проти України у 2014 році значна частина кувейтян усвідомила, що Україна – це незалежна держава, а не частина Росії. Сьогодні ми чуємо про те, що переважна більшість населення України хоче стати частиною європейської спільноти і, на мою думку, українці мають усі підстави розраховувати на це. Ми знаємо також, що Україна має добрі відносини з усіма країнами Близького Сходу.

Немає сумніву в тому, що сьогодні кувейтський народ ставиться з глибокою симпатією до українського народу. Пригадується візит шостого президента України Петра Порошенка і його дружини Марини до Кувейту і сусіднього Катару у березні 2018 року. В ході того візиту Петро Порошенко провів зустрічі з покійним Еміром Держави Кувейт шейхом Сабахом аль-Ахмадом аль-Джабером ас-Сабахом, із прем’єр-міністром Кувейту шейхом Джабером аль-Мубараком аль-Хамадом ас-Сабахом та іншими очільниками нашої держави. В ході переговорів розглядалися актуальні питання розвитку українсько-кувейтського співробітництва в торговельно-економічній, інвестиційній, енергетичній, військово-технічній та інших сферах. Емір Кувейту наголосив, що наша країна послідовно виступає за відновлення миру, суверенітету і територіальної цілісності України.

У вересні минулого року новим Еміром Кувейту став наслідний принц шейх Наваф аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах, який був міністром оборони Кувейту у 1990 році під час окупації нашої країни режимом Саддама Хусейна. Сподіваємося, що чинний президент України Володимир Зеленський також відвідає Кувейт, а Емір Кувейту здійснить офіційний візит до України.

– Пане Хусейне, Ви щойно згадали про окупацію Кувейту у 1990 році, що свідчить про те, що наші народи пережили і переживають схожі ситуації в результаті агресії наших сусідів. Понад сім років тому агресивний режим російського президента Путіна здійснив анексію українського півострова Крим і окупував частину Донбасу на сході України. 30 років тому міжнародна спільнота на чолі зі США надала допомогу у звільненні Кувейту від іракської агресії і сьогодні надає допомогу Україні в її протистоянні в режимом Путіна. Що б Ви могли з цього приводу сказати?

– Так, кувейтський народ зазнав багато горя від злочинного режиму Саддама Хусейна і якби не воля Всевишнього і не позитивна міжнародна позиція по відношенню до агресії Іраку проти Кувейту, то окупація тривала б значно довше, ніж сім місяців. Тому народ і уряд Кувейту співчувають українському народу, який втратив десятки тисяч своїх захисників вбитими та пораненими і продовжує майже щодня їх втрачати в результаті нічим не спровокованої агресії з боку нинішнього правлячого російського режиму. Кувейтський народ сподівається, що увесь цивілізований світ займе чітку і безкомпромісну позицію підтримки щодо безпеки і звільнення українських окупованих територій. При цьому хотів би підкреслити, що сьогодні між Кувейтом та Іраком поновлені нормальні добросусідські відносини, і ми сподіваємося, що в майбутньому також нормалізуються відносини і між українським та російським народами, які й надалі житимуть і співпрацюватимуть як добрі сусіди.

– Пане Хусейне, на завершення нашого діалогу, хотілося б торкнутися й економічної проблематики. Обидві наші країни мають так зване «чорне золото», яке становить основу економіки наших країн. В Україні – це треті у світі за площею наші чорноземи, а в Кувейті – нафта. Питання: як розвиватиметься економіка Кувейту через 30-50 років, коли запаси нафти будуть практично вичерпані?

– Швидше за все, що нафта закінчиться уже у цьому столітті в багатьох нафтовидобувних країнах. Доведені запаси нафти в Кувейті становлять близько 9% від світових запасів, і за підрахунками спеціалістів її має вистачити на 100 – 150 років. Отже Кувейт матиме достатньо часу, щоб диверсифікувати свою економіку і звільнитися від тотальної залежності від нафти. Думаю, ця проблема стоїть перед усіма країнами Арабської затоки. Крім нафти ми маємо в Кувейті 360 сонячних днів на рік, що дозволить нам розвивати сонячну енергетику і її надлишки продавати північним країнам, у яких мало сонячних днів. Маючи дешеву сонячну енергію, можна розвивати різні галузі промисловості і навіть сільського господарства, опріснюючи морську воду.

До речі, якщо Україна володіє третиною світових запасів чорнозему, то на мою думку, вона могла б «когодувати» щонайменше половину країн Європи, але чомусь цього не відбувається, ба, більше того, Україна постійно потребує кредитів Міжнародного валютного фону для підтримки своєї економіки на плаву. Замість того, щоб отримувати кредити від МВФ, які повертатимуть ваші онуки, чи не краще було б залучати іноземні інвестиції, в тому числі й із Кувейту, в розвиток вашої економіки і зокрема сільського господарства?

Попри те, що територія Кувейту в 34 рази менша території України і єдиним нашим багатством є нафта, все ж в економічному вимірі дистанція між нашими країнами є значно меншою. Якщо у 2020 році за даними Всесвітнього банку ВВП України становив за ППС становив 545 млрд. дол. (40-ве місце у світі), то ВВП Кувейту лише в 2.5 раза менше – 220 млрд. дол. (66-те місце у світі). Але по ВВП на душу населення в Кувейті майже у п’ять разів більший ніж в Україні. В Кувейті – 50 тис. дол., в Україні – 10 тис. дол. Якщо населення України становить 40 мільйонів, то населення Кувейту всього 4 мільйони, при цьому майже 3 мільйони із них – це іноземні наймані спеціалісти, лікарі, викладачі, інженери і робітники. Місцеве населення, переважно зайняте службою в державних структурах.

– Дякую, пане Хусейне, за Вашу слушну пораду і за можливість поспілкуватися з Вами.

– На завершення хотів би подякувати і Вам, пане Олексію, а також редакції порталу «З перших уст» у славному місті Кропивницькому за можливість висловити мої думки з приводу деяких культурно-гуманітарних аспектів українсько-кувейтських відносин. Принагідно вітаю усіх українців і зокрема кропивничан із прийдешньою 30-ою річницею незалежності України, бажаю Вам миру і процвітання.

Олексій Волович,

політичний аналітик,

спеціально для ЗПУ,

9 липня 2021 року

Кропивничан вітає відомий політичний аналітик Олексій Волович (shche/kolonky/4559-kropyvnychan-vitaie-vidomyi-politychnyi-analityk-oleksii-volovych)

Олексій Волович: Тоді мені часовий відрізок у 50 років здавався величезною брилою часу (shche/istoriya/2419-oleksii-volovych-todi-meni-chasovyi-vidrizok-u-50-rokiv-zdavavsia-velycheznoiu-bryloiu-chasu)

Олексій Волович: Саакашвілі пообіцяв звільнити одеситів від «безсердечності владних структур» і назавжди покінчити з хабарництвом (polityka/1012-oleksii-volovych-saakashvili-poobitsiav-zvilnyty-odesytiv-vid-bezserdechnosti-vladnykh-struktur-i-nazavzhdy-pokinchyty-z-khabarnytstvom)

Олексій Волович: Для Росії краще торгувати і жити у мирі з Україною, ніж воювати (podiyi/360-oleksii-volovych-dlia-rosii-krashche-torhuvaty-i-zhyty-u-myri-z-ukrainoiu-nizh-voiuvaty)

Русифікація Криму: як це відбувалося (suspilstvo/22357-rusyfikatsiia-krymu)

«Новоросія»: міфи та реалії (shche/kolonky/22266-novorosiia-mify-ta-realii)

Володимир Панченко: Гарно мені було на цьому світі... (shche/kolonky/19753-volodymyr-panchenko-harno-meni-bulo-na-tsomu-sviti)