«Дударику» – 50. Шлях тривалістю пів століття

NTA

Вони об’їздили пів світу, їхній спів чув навіть Папа Римський, а концерти досі проходять із аншлагами. Легендарній чоловічій капелі «Дударик» цього місяця виповнюється 50 років.

У чому феномен колективу і яким був шлях тривалістю пів століття – розповіли журналісти NTA у «Підсумках. Наживо».

Перший колектив із часів Гетьманщини

Історія «дудариків» бере свій початок у 1971-му. Тоді ще 30-річний музикант та диригент Микола Кацал надумав створити капелу хлопчиків і чоловіків, а разом із тим першу з часів Гетьманщини хорову школу. Однак таку ідею у Львові сприйняли неоднозначно. Попри чималу кількість симпатиків, були і ті, хто відверто не вірив у задум.

«Один зі світочів львівської академічної сцени і композиторської школи сказав моєму батьку: “Микольцю, ще не такі бралися”, – і цієї фразою можна охарактеризувати, в принципі, ставлення до «Дударика» упродовж перших двадцяти років. На батька і на його справу дивились, як на «мале пиво». Є такий вислів батярський», – сказав керівник капели, композитор та диригент Дмитро Кацал. Щоби 17 жовтня 1971 року відбулась перша репетиція, Микола Кацал із дружиною обійшли чи не цілий Львів та відвідали близько пів тисячі сімей. І таки відібрали вісімдесятку талановитих. «Тоді це було прослуховування. Микола Лукич разом з однодумцями ходили по садках та по школах і шукали таланти. Так само і зараз це відбувається уже на базі хорової школи»,– додав головний хормейстер капели Назар Лозинський. Хор, який об’їздив пів світу

Подорожі – це особлива графа в історії колективу. Мало хто із гуртів може похизуватися такою кількістю відвіданих країн. Уперше артисти виїхали за межі України у 1973-му до Литви. Через декілька років були концерти в Естонії та Угорщині. А вже у 1990-му «Дударик» вирушив у гастрольне турне по США і Канаді. Воно тривало 63 дні і колектив став першим в Україні, який заспівав у знаменитому нью-йоркському Carnegie Hall, на сцені якого виступають лише найкращі.

Загалом, за весь час існування колективу, хор із концертами побував у Литві, Латвії, Білорусі, Грузії, Молдові, Естонії, Угорщині, Польщі, Чехії, Словаччині, США, Канаді, Швейцарії, Австрії, Німеччині, Франції, Бельгії, Голландії, Італії та Ватикані. Виступ в останньому запам’ятався чи не найбільше учаснику капели Роману Бичківському. «Особисто для мене, моя така велика поїздка була у Ватикан в 2011 році. Ми там відкривали українську ялинку. Спогади з того часу мене переслідують досі. Тоді був Папа Римський, у нас була аудієнція з ним. І було дуже класно», – пригадує артист. «Дударик» у 2020 році. Від малих до дорослих

Сьогодні велика хорова школа «Дударик» налічує понад три сотні людей. Репетиції та уроки проводять декілька разів на тиждень. Якщо на початку творчого шляху «Дударик» співав народні пісні на два-три голоси, то зараз це ще й хорові концерти, акапельні виступи, а також ораторії і симфонії. «Діти із великим задоволенням біжать сюди, працюють активно. Вони знають, для чого це все, розуміють і вже звикли»,– сказала хормейстер дитячого складу Мар’яна Хижа. «Мені 15 років і я тут більшу частину свого життя. Мені тут дуже подобається. Багато цікавих програм і багато друзів»,– сказав учасник капели Богдан Солотва. Нині на усіх концертах у них аншлаги. «Дударик» став невід’ємною частиною громадського життя Львова. Щороку виступає на державних святах, щонеділі співають на Божественній Літургії у храмі св. Лазаря. А ще на кожному концерті у старших учасників завжди при собі те, з чого розпочиналась історія кожного “дударика”. «Стрічки нам зробили в грудні у 1971 році і вони досі зі мною. Це свого роду оберіг дудариківський. Він супроводжує мене все моє життя . На жаль, я вже з неї трошки виріс. Мені тоді було 11, а зараз 61»,– каже один із найстарших учасників капели Володимир.

Їх хотіли назвати «внучата Ілліча», «красная заря», а вони відстояли свою українську назву. У них ніхто не вірив, а вони підкорили світову сцену. У цьому певно і є секрет «Дударика» – шанують традиції, тримаються купи і тішать нас своїм талантом. Цього року у Львові навіть заявили про те, що одну з міських вулиць назвуть на честь хорової капели.

Мар’яна Оленська