#Живий_Герой. «Дядя Коля» – шанобливо кличуть побратими сержанта роти, який для них як батько

NTA

Це люди, які вартують того, щоб про них розповідали. Це наші Герої. Живі. Ті, що були на фронті і повернулися. Ті, хто зараз там. І захищає. Багатьом із них було 12-15 років, коли на сході почалася російсько-українська війна. Учорашні діти – сьогодні наші Захисники і Захисниці.

Тож спеціально до… Ні не так. NTA розпочинає серію історій про наших військових #Живий_Герой. Просто символічно стартуємо напередодні 14 жовтня. Це будуть короткі розповіді, пости, які з’являються на сторінках у соцмережах українських військових бригад, волонтерських організацій. Це будуть слова, які записали наші журналісти, коментарі військових про те, що відбувається в Україні.

Пам’ятаємо тих, хто загинув. Цінуємо і шануємо тих, хто Живий! Хочемо, щоб українці знали їхні імена, обличчя. Бо вони не статистика, не маса. Кожен із них – це окреме життя та окрема історія вчинків, рішень та позицій.

Розкажемо про головного сержанта роти Миколу Недельського, якого побратими шанобливо називають «дядя Коля». Як пише АрміяInform, він брав участь у звільненні Щастя, боях на Луганському напрямку, був поранений під час виконання бойового завдання під Новолуганським. Микола Недельський вважає, що любов до України – це не лише вишита одежина на свята, але й готовність змінити цю одежину на військовий однострій.

Від звичайного солдата до командира відділення

«Для мене не було ніякої альтернативи, коли над країною постала загроза російської окупації. Україна завжди була понад усе. Я вважав і вважаю, якщо ти любиш Україну, то маєш не лише на свята вдягати вишиванку, а повинен бути готовим змінити її на військовий однострій і захищати країну», − розповідає 48-річний сержант Микола Недельський, який народився в Новому Роздолі Львівської області, і на війні з вересня 2014 року.

Про себе розказує: «Закінчив школу, інститут фізкультури, займався професійним волейболом. Потім однокласник узяв на роботу менеджером із продажу сільгосптехніки. А тоді Майдан, війна…».

На Майдані він перебував у 12-й тернопільській сотні та брав участь у подіях, які, за його словами, назавжди змінили державу та національну свідомість українців.

Далі, після російського вторгнення, Микола Недельський не вагаючись, відправився добровольцем на схід. Фото з Facebook У складі батальйону «Айдар» звичайним солдатом брав участь у звільненні Щастя, боях на Луганському напрямку.

У 2015 році пройшов навчання на командира бойової машини піхоти, отримав звання сержанта, став командиром відділення.

Через поранення став лівшою

У 2017 році під час виконання бойового завдання під Новолуганським Микола Недельський був поранений. Куля пошкодила нерви на правій руці.

Він тривалий час проходив лікування і реабілітацію. Однак, пальці практично не згиналися. «Оскільки права рука не функціонувала, довелося швидко перевчитися усе робити лівою рукою», – зазначає Микола Недельський. Фото tyzhden.ua Довго дядя Коля вдома не засидівся: незважаючи на зазнану внаслідок поранення інвалідність, уже за декілька місяців повернувся на передову.

«Мене поранили десь 11 травня. Ми були разом із загиблим Давидом «Грузином». Його сильно покремсало, а мене в руку поранило, роздробило кістку, пошкодило нерв. У подробиці вдаватися не буду. Хіба коли сяду писати мемуари. Ви ж бачите: зі мною все нормально, я не в санаторії, а тут, зі своїми», – розповів журналістам Tyzhden.ua Дядя Коля.

Як батько

Дядя Коля, завдяки своєму життєвому та військовому досвіду, для більшості молодих солдатів, які вперше потрапили на передову, не тільки командир і наставник, але і як рідний батько. Він на війні користується великою повагою і довірою побратимів. фото з Facebook Син Миколи Недельського – 22-річний Юрій каже, що до війська йде свідомо, за прикладом батька. фото АрміяInform «Я закінчив бакалаврат на факультеті інформаційних технологій та комп’ютерної інженерії ВНТУ. До війська йду свідомо – за прикладом батька. Він, старший сержант Микола Недельський, з чотирнадцятого року воює у складі Королівської бригади, був тричі поранений, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та багатьма відзнаками. Батько і зараз на передовій. З часом сподіваюся приєднатися до нього і мрію проходити службу в уславленому 3-му окремому полку спеціального призначення», – розповідає курсант Юрій Недельський.

На запитання, чи не час вже додому, головний сержант роти Микола Недельський відповідає:

«Скоро відсвяткую на передовій 50-річний ювілей, але, думаю, то зовсім не той вік, щоб сидіти дома біля грубки і спостерігати за подіями в країні лише по телевізору».

Також він розповів, що найбільше хоче, щоб Україна здобула перемогу і щоб усі воїни, які для нього уже як рідні, повернулися живими та здоровими до своїх родин і здійснили всі свої життєві плани та мрії.

Лілія Чміль за матеріалами ЗМІ