Посмертно: у Чорноморську кращою авторкою літературної збірки визнали Неллі Нестерову

Сила громад

Переможцем конкурсу на щорічну міську літературну премію імені Василя Сагайдака за кращий твір журі визнало Нестерову Неллі (посмертно) за збірку «Янгол та слово». Грошову премію у розмірі 5 тисяч гривень отримає мати письменниці Нестерова Ірина Олександрівна.

Про це повідомляє Чорноморська міська рада.

Рішення журі цього року було одностайним. Пропонуємо Вашій увазі думки членів журі про збірку – переможця:

Калита Олена, письменниця, в минулому кореспондент газети «Чорноморський маяк»: «Якщо не запалити Першу Різдвяну Зірку, то на світанку наступного дня запалає інша зірка – Полин… Настане час хаосу і страждань. Але хтось повинен не дати цьому відбутися. Та останнім часом у людському світі переважали темні пристрасті, несамовита ненависть і жахлива жорстокість.»

Ці пророчі слова були написані біля десятиліття тому зовсім юною дівчиною, яку звали Неллі НЕВЗОРОВА… Дуже важко писати це слово саме так: звали… Але, на жаль, ніхто не може планувати своє життя тільки по власному бажанню. Бо десь там, в незвіданому, воно розплановане ще до нашого народження…

Неллі завжди і скрізь супроводжувала мати: сиділа поруч з дочкою на зібраннях нашої міської літературної студії, допомагала у підготовці зустрічей з читачами, роздруковувала доччині літературні спроби. А найголовніше, мати самовіддано боролася за кожен день її життя.…

«Більшість людей мають найбільший скарб у цьому світі – життя, але поводять себе так, наче воно нічого не варте». Так писала Неллі. Бо вона, як ніхто, знала, чого вартує кожна хвилина цієї найбільшої дорогоцінності. І дуже хотіла, щоб люди не поводили себе так, наче дане їм життя, то якась дрібниця. Тож писала вона, а точніше, вкладала свою душу та серце в рядки, які дали б людям розуміння цінності того скарбу, що вони отримали, цінності життя. І всі її пошуки у цьому напрямі вилилися у невелику збірку «Янгол і Слово», що увібрала у себе не вірші та легенькі оповідання про юнацьке кохання і щастя. Скоріше я б назвала їх Притчами. Настільки вони досконалі та щемні. А ще такі, що змушують людину думати, вивертати, хоча б перед собою, свою душу та чистити її від налиплого бруду. Я знаю, окрім них Неллі написала б ще багато цікавого. Але не судилося.

Хочу одразу попередити: читати ті Притчі нелегко. Інколи доводиться повертатися, перечитувати деякі сторінки, вдумуватися… А це – думати – для багатьох важко. А вже порівнювати, шукати свій шлях, об’єднувати у цьому пошуку любов і віру, взагалі нездійсненна справа..Тим більш, заставити свою душу працювати на подолання Зла. І заради цього знайти в собі сили і розум, щоб насамперед розібратися у власному житті, здійснити , не раз і не двічі, прогулянку в своє минуле. Бо саме в ньому, в минулому, в більшості випадків і розпочинається народжене тобою зло, що перетворює на попіл всі мрії та сподівання юності. Чи ж буде за нього прощення? І чи не буде це прощення нестерпніше за прокльони? Отака собі сповідь перед власною душею та вічністю.

Ціль цього – повністю змінити оте життя, в якому стільки чорноти: чи це серця, що втратили милосердя та співчуття, чи ті нескінчені розмови про добро, які не втілюються в дійсність, чи люди, які на тлі розмов про людяність самі його не творять.

А поруч з нами брати наші менші, що слугують нам своїм чистим серцем, та що отримують взамін цього? Про них щемкий «Щоденник собаки». В якому безгласна тварина ставить перед нами, людьми, питання, на які нам нема чого відповісти. Не вірите? Так спробуйте: «Чому люди не роблять похорон, коли вмирає душа? Чому вони не бачать, як в людині вмирає людина? Хто винен? А винен ніхто конкретно й усі потроху».

А як вам ще один собачий висновок: «Я не спала і слухала тишу. Навіщо люди видумали слова, коли знання і мудрість береже правічна тиша?»

Що відповісте на це, люди?

Молодецька Антоніна, методист відділу освіти Чорноморської міської ради: Твори Неллі світлі, позитивні, життєві, дещо філософські. Зворушують роздуми про швидкоплинність життя, його сенс, а ще – людська поведінка, етичні норми. Мова вишукана, виразна, багата. Безсумнівно, книга заслуговує на відзнаку.

Татарчук Тамара, викладач української літератури гімназії м. Чорноморська:

Поміркуймо над тим, що кличе людину до творчості: література – писати книгу. Читаю книгу і думаю: поклик серця, душі, якийсь потаємний внутрішній голос, жадання людям добра, потреби утвердження, духовного самовираження, возвеличення. Творення – це і є таємничість діяння за законами краси, до чого тягнеться кожна душа…

У її оповіданнях віра і радість, надія, тривога і планки, симфонія душі – красивих і добрих, розсудливих і чуйних, розумних і патріотичних. Відчувається, що авторка добре обізнана з тематикою, про яку пише.

Закінчуються твори оптимістично, і в кожному з них звучить любов і віра, так як тільки це приводить до перемоги.

Чудові всі оповідання. Непереможні й вірні герої фантастичного оповідання «Крила кохання». Цікаво побудований твір «Весняний дощ». Легко вловлюється тон і особливості розповідної манери авторка введені описи до будь-якої події. Романтизм і реалізм панує у творах.

Мова творів легка, чітка, багата художніми засобами: епітетами, метафоричними висловами, порівняннями, вдалим підбором синонімів, антонімів тощо. Вона є зразком літературної мови, зрозуміла і доступна читачам своїм лексичним складом і синтаксичними конструкціями.

Наприклад: оповідання «Троянди і вітер». Вітер зухвалий, вільний, невідворотна, байдужа зима, п’янкий трунок справжнього щастя (епітети).

Розмовляли з чудовими, доброзичливими квітами (персоніфікація).

«вітер ніжно обійняв Троянду й відірвав од землі». Порівняння.

Аліса відчула, як сили, мов джерельна вода, вмиваються в неї («Крила кохання»).

Книга – справжній, дорогоцінний подарунок. Кожен твір передбачає розширення кругозору, збагачує духовний світ, вчить думати, розуміти, любові, вірі глибоко осмислювати прочитане.