Тренувався так, щоб відчувати кожну клітинку тіла. Денис Силантьєв про підготовку до своїх олімпіад

У 20 років запоріжець Денис Силантьєв дебютував на Олімпійських іграх в Атланті. Тоді він посів 6 місце на "коронній" дистанції батерфляєм. У 2000 році він здобув срібло на Олімпіаді в Сіднеї. Ще за два роки, на чемпіонаті Європи-2002 у Берліні, плавець встановив рекорд — 200 метрів батерфляєм за 1 хвилину і 55,42 секунди, який протримався до 2019 року.

Призер Олімпійських ігор в Сіднеї та "містер Батерфляй" Денис Силантьєв в інтерв'ю Суспільному Запоріжжя розповів про особливості підготовки та досвід участі в Олімпійських іграх.

Про те, як прийшов у спорт— Займатися плаванням почав у шість років, адже були проблеми зі здоров'ям, часто хворів, застуджувався, були не повністю відкриті легені. Лікар порадив батькам віддати мене в спорт, а краще за все — на плавання. І тільки тому я опинився в спорті.

Коли став займатися, то спочатку виходило не дуже добре. Чому? Тому, що я боявся води, найостаннішим навчився плавати в групі. І навіть після того, як навчився плавати, я намагався тікати з тренувань, ходити на інші види спорту. Але батьки все одно повертали мене в плавання, щоб я займався, загартовувався, зміцнював здоров'я. Спочатку була така мета. Потім вийшло так, що я затримався в плаванні довше.

У мене стало виходити добре десь у 8-9 класі. Я почав показувати непогані результати, був одним із кращих у групі. Потім мені самому захотілося подивитися, чим це все закінчиться. У 15 років я виконав норматив майстра спорту. Тоді ж був останній рік, коли проводили змагання серед юніорів чемпіонату СНД, там я показав теж дуже непоганий результат.

Про Олімпійські ігри — коли вперше взяв участь, як готувався та про відчуття— Перші мої Олімпійські ігри були в Атланті в 1996 році. Я пам'ятаю, як пройшов у фінал на дистанції 200 метрів та показав дуже гарний результат. Це давало мені надію на призові місця на Олімпійських іграх. Через відповідальність я дуже хвилювався. Мабуть, це хвилювання мені й завадило показати результат, з яким міг би завоювати перше, друге чи третє місце.

Я приплив шостий. Тоді був період, коли я все це в собі переживав. Потім ми з тренером поговорили, проаналізували, зробили висновки, аби надалі не повторювались такі ситуації, щоб я не зміг опановувати хвилювання у відповідальні моменти, коли навпаки потрібно зосередитися та показати максимальний результат.

Ми вирішили, що потрібно більше стартів - практики для того, щоб не було таких стресів, як тоді на Олімпійських іграх. Ми почали багато їздити на змагання. Були періоди, коли набиралося по 70-80 стартів на рік. Я за своїм самопочуттям міг приблизно сказати, який покажу час на дистанції. Тобто я доводив свій організм до досконалості, до такої форми, коли я відчував кожну клітину свого тіла.

Про олімпійське срібло в Сіднеї — Я розумів, що це остання можливість отримати медаль та навіть виграти Олімпійські ігри. Дуже відповідально готувався до цих ігор: не впевнений, що зміг би витримати ще один такий важкий рік. Були дуже тяжкі тренування, тяжкі збори. Я розумів заради чого це роблю, що більше такого шансу в мене може і не бути в житті. Тому я віддавав всі сили. Тож коли поїхав на Олімпійські ігри, то був впевнений у собі, у тому, що зможу виграти.

Для того, щоб пройти у фінал, потрібно було пропливти дистанцію двічі: у попередньому запливі, потім у півфіналі та наступний день - фінал. Коли після півфіналу я вийшов із басейну, до мене підійшов журналіст та запитав: "Денисе, що вам потрібно, щоб завтра виграти?" Я сказав, що мені просто потрібно дожити до завтра.

Я був упевнений, що мені вистачить сил, щоб виграти Олімпійські ігри. Звісно, коли мені для цього не вистачило три десятих секунди, це було для мене важким переживанням. Я відав всі сили, щоб отримати ці результати на Олімпійських іграх.

Після Олімпійських ігор в Сіднеї, коли посів друге місце, я був незадоволений, тож коли я стояв на п'єдесталі пошани, то змушував себе усміхатися. Я дійсно був налаштований на золоту медаль, і мені потрібен був час, щоб прийняти те, що я посів друге місце. Як перемога вплинула на подальшу спортивну та тренерську кар'єру— Перемог було багато, вони формували мій характер, моє сприйняття цих перемог та ставлення них. Дуже важливо, яка людина поруч із тобою, коли ти формуєшся. Поруч зі мною був гарний тренер, він постійно мене направляв, роз'яснював речі, по-перше, як налаштовуватися на змагання, по-друге, як це сприймати та переживати, щоб ці перемоги не вибивали відчуття реальності, щоб не з'являлися зіркові хвороби. Щоб я надалі залишався спортсменом, який налаштований на роботу, а не на спокуси, які оточують, коли стаєш відомим.

Побажання спортсменам, які візьмуть участь в Олімпійських іграх у Токіо — Можу сказати зі свого досвіду, що коли ти виходиш на змагання, то це дійсно дуже хвилюючий момент, та багато спортсменів перегорають, особливо, якщо це вперше для них. Хочу порадити, щоб вони не боялися виходити на свій старт, не боялися того, що вони можуть втомитися.