"Найдорожче, що ми віддаємо у своєму житті, - час", — борець Парвіз Насібов про участь в Олімпіаді

Борець з Миколаївщини Парвіз Насібов, який представляє Запорізьку область у національній Олімпійській збірній, поспілкувався з Суспільним про підготовку до змагань та розповів про тих, хто за нього вболіватиме.

22-річний майстер спорту України міжнародного класу Парвіз Насібов здобув Олімпійську ліцензію у травні цього року, посівши друге місце на турнірі в Софії (Болгарія). Спортсмен тренується під керівництвом особистого тренера Євгена Черткова та головного тренера збірної Володимира Шацького.

Розкажіть, чим Олімпійські ігри для вас відрізняються від інших змагань?

— Так вони відрізняються тим, що проводяться лише раз на чотири роки, і це саме ті змагання, які спортсмени, борці, чекають із нетерпінням. Тому Олімпійські ігри для нас особливі. Зараз перебуваю в Києві. Залишилося всього нічого: 25 липня у нас виліт до Токіо і 3 серпня у нас вже буде боротьба.

Парвіз Насібов почав займатися греко-римською боротьбою у 6 років. Він вихованець дитячо-юнацької спортивної школи № 7 міста Миколаєва.

— Я почав тренуватися в Миколаєві, я там недовго перебував. Там залишилася моя сім'я, мій перший тренер, інколи я там відвідую зал. Але більш спортивну, дорослу кар'єру я почав у Запоріжжі з тренером Євгеном Чертковим.

— Я завжди знав, що в Запоріжжі гарна школа боротьби. Вона завжди була лідером і це мене мотивувало ще дитиною. У 15 років я потрапив у Запоріжжя і продовжив свою кар'єру саме тут.

У деяких інтерв’ю ви зазначали, що ваша мама брала активну участь у вашій спортивній кар’єрі. Коли ваша родина дізналася, що ви їдете на Олімпіаду, чи були якісь настанови, якою була підтримка?

— Так, у мене спортивна сім'я. І мама, і батько - великі фанати мого виду спорту. Вони дуже люблять боротьбу, завжди на моїй стороні, підтримують. Я живу далеко від них, я дуже важко тренуюся. Вони, напевно, були горді за мене, коли дізналися, що я потрапив на Олімпійські ігри.

Які емоції відчували, коли здобув ліцензію?

— Знаєте, у нас такий вид спорту, коли все залежить від тебе самого. Я коли боровся, у мене була битва за вихід у фінал, вирішальна битва, зі спортсменом з Японії. Коли виграв, я вже там відчув смак цієї перемоги. Зрозумів, що я не дарма це роблю. Важка праця, яку я роблю, — вона окупається.

Це були хороші емоції, але я це вже давно забув. У мене є інші поставлені цілі, яких потрібно досягати. Це всього лише етап тієї мрії, яку мені хочеться третього серпня втілити в життя.

Олімпіада — це дорого для спортсмена?

— Так, це дуже дороге задоволення. Для того, щоб туди потрапити, потрібно багато віддати. Найдорожче, що ми віддаємо у своєму житті, — це час, я вважаю. Крім часу, це і здоров'я, і фінанси. Це нелегко, але це того варте.

Чи знаєте своїх конкурентів на Олімпіаді, які це країни?

— Так, знаю. Це Росія, Куба, Німеччина, Єгипет, Данія, Грузія, Вірменія. Це 16 країн, я всіх не перелічу.

Що зробите, якщо отримаєте медаль?

— Не знаю, важке питання. Напевно, подзвоню своїй родині та поділюся враженнями. Хотілося б побачити батьків, щоб вони були задоволені та щасливі.