Матвієнко: Чи піде Зеленський російсько-білоруським шляхом?

Обрання президентом України Володимира Зеленського являє собою показник величезного громадянського запиту на кардинальні зміни взаємин суспільства та держави. Цей показник надійно підтверджено і результатами дострокових виборів Верховної Ради.

Про це у своєиу блозі на УП пише політичний експерт Костянтин Матвієнко, інформує UAINFO.org.

Перші два роки діяльності нової владної команди, принаймні на рівні риторики, показали, що там розуміють потребу у задоволенні такого запиту. Утім, влада пішла шляхом створення позитивних інформаційних приводів, більше заявляючи про добрі наміри, ніж втілюючи їх у життя. Разом із тим зберігається одна з основних ознак політичної системи, що була створена ще за Леоніда Кучми – ручне управління з боку президента парламентом, урядом, судово-правовою системою, державними монополіями, втручання у справи місцевого самоврядування і підприємництва. Зовнішня та оборонна політики і без того є прерогативою глави держави відповідно до Конституції. При цьому наявність власної монобільшості у Раді та однопартійного уряду роблять владу В. Зеленського зовні потужнішою, ніж у його попередників.

Саме ручне управління мало не усіма сферами суспільного буття ріднить українську політичну систему з неефективними системами сусідніх Білорусі та Росії. Головною метою диктаторів у цих країнах є максимально тривале збереження особистої влади. За їхнього правління будь-які зміни там неможливі. Водночас найбільша проблема для російського і білоруського режимів полягає у тому, що їхнє самозбереження потребує дедалі більших за обсягом і різноманітніших ресурсів, а ці ресурси, як на зло, лише скорочуються. Причина не лише у санкціях, але і в архаїчних способах виробництва, сировинній економіці, економічній несвободі для малого і середнього бізнесу, корупції, некомпетентності чиновницьких кланів, відсутності стратегій розвитку країн. Це я про Росію і Білорусь, коли що...