Пєсков заявив про “можливі провокації” на російсько-українському кордоні

Діло

Спікер президента Росії Дмітрій Пєсков заявив про “можливі провокації” на кордоні з Україною, щоб “виправдати заяви Заходу” щодо загрози російського вторгнення.

“Цього не можна виключати… Істерика нагнітається штучно. Звинувачують у якійсь незвичайній військовій активності на нашій території ті, хто пригнав свої збройні сили через океан. Тобто Сполучені Штати Америки”, – заявив Пєсков в етері державного телеканалу.

Спікер Путіна також спробував перекласти на Україну відповідальність за дії РФ, звинувативши у начебто свідомій ескалації для наступу на Донбасі. І додав, що спроби української армії звільнити окуповані Росією території “матимуть найсерйозніші наслідки”.

Пєсков також повторив кліше російської пропаганди щодо навчань НАТО у Чорному морі та збільшення чисельності “американських, британських солдатів” у регіоні.

Напередодні портал Military Times опублікував інтерв’ю із головою Головного управління розвідки Міноборони України Кирилом Будановим. У ньому офіцер назвав чисельність російських військ біля кордонів України та припустив вірогідність вторгнення цієї зими.

Минулого місяця Росія знову почала стягувати війська та техніку до кордонів з Україною, нарощуючи угруповання, що залишилося там після весняних “навчань”. Агресивність Росії на дипломатичному та військовому напрямках останніми тижнями суттєво зросла. Міграційна криза в Білорусі, напруженість на Балканах, стрімке зростання цін на газ у Європі – у всіх цих подіях простежується російський слід.

Думки щодо мети таких дій Кремля розходяться: одні експерти бачать у них спробу дестабілізації континенту, інші – ширму для спроби силового захоплення України. Напередодні колишній перший заступник голови АП Росії Владіслав Сурков опублікував нову статтю, в якій натякнув:Росія не відмовиться ані від агресії проти інших країн, ані від своїх імперських амбіцій.

З Вашингтона регулярно звучать слова підтримки Сполученими Штатами України та суворих попереджень Росії. Але важливі не лише меседжі та наративи, які Росія має почути, а й дії, які вона побачить після цього.