Чи вплине криза в Казахстані на плани Путіна щодо України?

Радіо Свобода

Російська військова інтервенція в Казахстані для підтримки режиму в країні, що перебуває у боротьбі, була спробою Москви допомогти придушити народне повстання, яке намагається повалити дружнього автократа в сусідній країні.

І через тиждень після того, як масові протести та подальші заворушення вперше охопили Казахстан, авантюра Кремля, схоже, спрацює.

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв, який розпочав придушення заворушень, які, на його думку, були наслідком підтримуваної іноземною стороною «терористичної агресії» та спроби державного перевороту, каже, що повернувся спокій і що російські сили, які прибули під виглядом очолюваної Москвою Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) на прохання Токаєва, зуміли підтримати уряд Казахстану.

Тепер, коли між Сполученими Штатами та їхніми європейськими союзниками розпочалася серія переговорів з Росією на високому рівні з приводу посилення тиску з боку Москви, аналітики розділилися в думках з приводу того, як реакція Кремля на заворушення в Казахстані може вплинути на напруженість з Україною, уздовж кордону якої Росія зібрала близько 100 000 боєздатних військ.

«Це може зробити Москву більш відкритою для компромісу, оскільки вона відчуває, що їй потрібні вільні руки, щоб впоратися з кризою в Казахстані, або це може змусити Росію повірити, що їй потрібно бути більш наполегливою після відчуття загрози її інтересам на іншому фронті», – повідомила Радіо Свобода колишня французька дипломатка Марі Дюмулен, директорка програми «Ширша Європа» в Європейській раді з міжнародних відносин.

Україна і Казахстан перебувають на одному континенті і розділені тисячами кілометрів, але обидві країни пов’язує спільне радянське минуле і складні відносини з Москвою, оскільки Кремль використовував свою військову силу та енергетичний вплив, щоб спробувати повернути втрачений геополітичний вплив після розпаду Радянського Союзу.

На початку переговорів, які розпочалися в Женеві 9 січня між російською делегацією на чолі з заступником міністра закордонних справ Сергієм Рябковим і делегацією США на чолі з заступником держсекретаря Венді Шерман, Кремль виклав перелік вимог, зокрема пошук гарантій, що НАТО не намагатиметься розширюватися далі на схід у такі країни, як Україна та Грузія.

Ці російські вимоги щодо гарантій безпеки деякі аналітики розглядають як частину ширшої заявки Москви на визнану сферу впливу, з якою може допомогти швидке втручання Росії в Казахстан.

«У певному сенсі це зміцнює руку Путіна, – сказала Радіо Свобода Анджела Стент, колишній офіцер національної розвідки США з Росії та професор Джорджтаунського університету. – Це посилює ідею, що Путін роками повторював як мантру, а саме, що Росія має особливі відносини з колишніми радянськими державами і що він хоче, щоб зовнішній світ поважав це».

Спостерігаючи за Україною

Ставки високі для всіх учасників, оскільки Росія нарощує свої сили вздовж кордонів України, за словами розвідки США, готується до чергового можливого вторгнення.

Москва окупувала та анексувала український Крим в 2014 році, а також підтримує сили на сході країни у війні, в якій загинули понад 13 000 людей (за даними ООН від березня 2014-го до 31 жовтня 2019 року).

З огляду на це, занепокоєння з приводу ескалації конфлікту на сході України виникли після переговорів у Женеві, а також обговорюватимуться пізніше цього тижня на засіданні Ради НАТО-Росія в Брюсселі та в Організації зі співробітництва та безпеки в Європі у Відні.

Сполучені Штати та інші західні союзники пообіцяли «серйозні витрати» для Росії, якщо вона піде проти України, оскільки, як повідомляється, Сполучені Штати та їхні союзники збирають набір фінансових, технологічних і військових санкцій проти Росії, які набудуть чинності невдовзі після поновлення вторгнення в Україну.

Колишній секретар РНБО Олександр Данилюк заявив, що Путін «загнав себе в кут», поставивши Заходу, за його словами, «ультиматум» щодо гарантій безпеки та вимог щодо згортання розширення НАТО, та втручання в Казахстан дав шанс російському лідеру послабити напруженість.

«Казахстан дає йому тепер можливість відступити, якщо він вважає, що перевищив свої реальні можливості, – сказав Данилюк на конференції «Атлантичної ради» 6 січня. – [Це] дає нам, українцям, простір для дихання, але ненадовго».

Але хоча криза в Казахстані та втручання Росії через ОДКБ можуть відвернути увагу Москви від України, це може бути лише тимчасовим, каже Пол Стронскі, колишній директор Ради національної безпеки США з питань Росії та Центральної Азії, який зараз є старшим науковим співробітником Фонду Карнегі за міжнародний мир.

Розгортання ОДКБ під керівництвом Росії передбачає 2500 військовослужбовців, і Токаєв, і Володимир Путін, президент Росії, заявили, що їхня місія в Казахстані буде тимчасовою.

«Це, безумовно, може бути виходом для Кремля, – сказав Стронскі Радіо Свобода. – Це додається до того, що вже є у них на тарілці, але це також невеликий контингент і не має впливати на те, що вони роблять вздовж кордонів України».

Сфери впливу

Путін тривалий час звинувачував Захід у спробах обмежити Москву, а вимоги гарантій з боку Сполучених Штатів і НАТО відбуваються через те, що дружні до Кремля авторитарні режими в таких країнах, як Україна, Грузія, Вірменія, Білорусь, а тепер Казахстан були повалені або під загрозою народних повстань впродовж останніх років.

Аналітики стверджують, що, опинившись у Казахстані на прохання уряду, Путін вирішив допомогти придушити протести, перш ніж вони зможуть загрожувати іншому уряду в країні, яку Кремль вважає стратегічною, а також зміцнюючи при цьому більш глибоку лояльність до Москви.

Ця акція також ознаменувала собою перший випадок, коли ОДКБ, яка була створена за зразком військового альянсу НАТО і створена після розпаду Радянського Союзу, діяла колективно, щоб розпочати місію на території одного зі своїх членів.

Це свідчить про нову ідентичність організації, на яку Путін натякав під час виступу 10 січня на відеоконференції з іншими лідерами ОДКБ, до якої входять Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан.

Повторюючи попередні висловлювання Токаєва, Путін потім заявив, що заворушення в Казахстані – «результат іноземного втручання», і сказав, що ОДКБ має вжити заходів для забезпечення того, щоб майбутні спроби втручання в регіон зазнали невдачі.

«Заходи, вжиті ОДКБ, дали зрозуміти, що ми не дозволимо нікому розгойдувати ситуацію у нашому домі й не дамо реалізувати сценарій так званих кольорових революцій», – сказав Путін, маючи на увазі хвилю протестів, які усунули від влади прокремлівських лідерів у Грузії в 2003 році та в Україні в 2005 році.

Події в Казахстані, що розвиваються швидко, застали Кремль та інших регіональних гравців зненацька, але Москва, схоже, швидко адаптувалася.

«Втручання в Казахстан свідчить про те, що Росія є спритним актором і продовжує дивувати, – сказав Стронскі. – Можливо, це змушує Москву на деякий час перефокусувати свою увагу, але Кремль може впоратися з двома речами одночасно».

За останніми даними МВС Казахстану, затримано майже 8 тисяч учасників антиурядових протестів, 26 мітингарів загинули. Окрім того, у сутичках загинули 18 силовиків, ще понад 740 зазнали поранень.

Старший кореспондент Радіо Свобода Тодд Прінс теж долучився до цього аналізу