Право переможця: Україна повинна використати ленд-ліз для відродження авіації

Realist

Вже минуло майже два місяці відтоді, як український суд ухвалив рішення – заарештувати 12 літаків Ан-124-100 Руслан, якими володіє найбільший російський приватний авіаперевізник "Волга-Днепр", що забезпечував майже половину усіх комерційних перевезень російського ринку. Якщо точно, то ухвала була ще 21 березня. Авіаспільнота сприйняла цей крок, як певну перемогу. Проте який зиск насправді матиме Україна від цього, та чи варто взагалі розраховувати на ці літаки?

Читайте також: "Не видно" - не означає "не існує": авіація МВС під час війни має свої завдання

Звісно, в глобальному плані цей крок був необхідним в першу чергу для того, аби бути у світовому руслі санкційного тиску. Адже всі ці літаки фактично є розробкою українського ДП "Антонов". І так само, як Boeing та Airbus, які також ввели санкції та припинили обслуговування льотного складу російських авіакомпаній, Україна заявила на свої права.

Радує те, що майже половина з цих літаків знаходились на момент ухвали суду не на території РФ. Один – у Канаді, три у Німеччині, а ще один – у Туреччині. А от сім літаків – у РФ. При тому один з них взагалі "загубився" на просторах країни-агресора.

Проте, як відомо, РФ не збирається віддавати Україні, США чи Франції всі ті літаки. Єдиним фінальним варіантом, за яким компанії можуть отримати своє майно із того шаленого заболоття, так це гіпотетичний повний розпад РФ та прихід там до влади притомних політиків, що, або добровільно віддадуть літаки, або ж якимось чином силоміць їх звідти вивезти. Але це справи політичні. І хоча вони гіпотетично можливі, та потрібно реально дивитися на речі.

І якщо навіть гіпотетично Україна зможе забрати ті 12 "Русланів", то в якому вигляді вони будуть на той час?

Стосовно літаків, що знаходилися за межами РФ, то тут з одного боку все простіше, а з іншого – теж потрібна певна складна процедура.

Простіше в плані збереження дієздатності машин, вузлів та агрегатів. Адже закордонні місця зберігання, напевно, краще охороняються, особливо після оголошеного арешту майна, а тому завдати шкоди літакам буде важко. Принаймні, хочеться на це сподіватись. Адже відомий всім девіз "російської інтелігенції", озвучений ще у 19 ст. "класиком літератури" про те, що якщо не мені, то "не діставайся ти нікому" – сьогодні в РФ не те що працює, а навіть культивується на державному рівні, ставши таким собі "великоскрепним принципом". Тому диверсійні спроби знищити чи пошкодити літаки за межами РФ зовсім відкидати не можна.

А ще - міжнародні процедури з передачі заарештованого майна. Це надскладні бюрократичні речі. Тобто не можна просто підписати умовний акт прийому-передачі, сісти та полетіти "додому". Адже є майнові питання, судові приписи, система безпеки авіапольотів, навігаційні перестороги, та ще безліч інших нюансів, які потрібно пройти перш, ніж ці літаки з-за кордону потраплять до України. Звісно, сподіватися треба на якомога швидше рішення цих питань.

Але ще більше питання постає саме до збереження саме тих 7 літаків "Руслан", що лишилися в РФ.

Про те, що вони будуть використовуватись росіянами "до останнього" – навіть немає сумніву. А на фоні санкцій та неможливості імпортувати до московії запчастини, вірогідніше за все літаки поступово будуть розібрані на деталі, щоб використати їх для ремонту інших літаків. А те, що не зможуть використати, просто знищать. Знову ж таки, виходячи з "великоскрепного принципу", названого вище.

Ця розмова про заарештовані літаки виникла не на порожньому місці. Час від часу в авіаспільноті піднімаються питання про відродження української авіації, і останнім часом дедалі частіше. Зрозуміло, що відроджувати можна те, що має якийсь базис. Але саме ці конфісковані "Руслани" особисто я б не став розглядати, як одне з підґрунть для поштовху у розбудові чи навіть швидкого поповнення авіапарку. Проте сьогодні з'явився новий, абсолютно чудовий шанс не просто відродити українську авіацію, а й вивести її не якісно новий світовий технологічний рівень.

Вже велася мова про те, що світові авіагіганти допоможуть Україні відбудувати, а точніше збудувати новий Ан-225 "Мрія". Це окрема програма і це справа честі для всієї світової авіаспільноти.

Читайте також: Повернути "Мрію", або Завдання міжнародної авіаспільноти після перемоги України

А що ж із "Русланами"?

На мою думку, це питання варто відкласти до моменту, доки в Україну не прибуде принаймні перший з конфіскованих літаків. Але це зовсім не означає, що треба гаяти час. Тим більше, що у "Антонова" є проекти, які сьогодні мусять стати хедлайнерами у відродженні української авіації. Це і літаки для Міноборони та Нацгвардії, це і багатоцільові літаки для закордонних партнерів. І сьогодні Україна отримала шанс відновити виробництво. Яким чином? А завдяки ленд-лізу!

Саме так! Адже ленд-ліз у широкому розумінні, - це не просто постачання озброєння всіх видів та типів. Це також допомога у відбудові цивільного сектору. Це записано в законі та положеннях. І цей закон має змогу надавати Україні ті необхідні матеріали, компоненти, деталі чи навіть ціле устаткування, якого ми потребуємо. Єдине, що для цього потрібно – чіткий план з розбудови та відновлення інфраструктури, зокрема й авіації, а потім – запит на постачання.

І тут немає жодних маніпуляцій та зайвих амбіцій. Повірте, США, як ніхто, знає, що таке відновлення країни та виробництва задля відбудови держави.

Звісно, потрібна перемога України у війні. Принаймні така, яка дозволить запросити у ленд-лізі вже не лише озброєння, а й засоби для відродження економіки країни. Але якщо Захід включився у допомогу, то, напевно, жодних сумнівів у перемозі України наші партнери вже не мають, а роблять все, аби пришвидшити цю перемогу.

До речі, у швидкому відновлення економічно-соціального потенціалу України Захід теж зацікавлений, як ніколи. Судячи з останніх заяв та подій, не лише Європа та США, а й увесь світ зрозумів, наскільки вони помилялися, намагаючись "не злити Путіна" та закриваючи очі на долю України, що тепер для всіх розвинених країн є справою честі зупинити криваве безглуздя та війну в центрі Європи, розв'язане країною, що якимось чином, декларуючи свою прогресивнісь, залишилась у темному середньовіччі.

А відродження української авіації, як однієї з найпотужніших галузей економіки, стане неабияким поштовхом до ще більш сильної міжнародної співпраці та інтеграції. І це – без зайвої патетики.

Читайте також: Перемога технологій: роль та завдання безпілотників ЗСУ у війні з РФ