Росіяни нас повністю роздягали: українка розповіла, як виживала з немовлям на "Азовсталі"

Апостроф

Ганна Зайцева розповіла, як українські військові допомагали їй із немовлям виживати у підвалі під “Азовсталлю” і що після евакуації з нею робили у фільтраційному таборі у Безіменному. Історію жінки, яка пережила жах розв'язаної Росією війни, опублікував “Експрес”. 24-річна Ганна з шестимісячним сином Святославом, чоловіком та батьками 25 лютого вирішили сховатися від обстрілів у бомбосховищі “Азовсталі”, бо її чоловік був там робітником. “У бункері нас було близько 75 людей. Електропостачання не було, тому ми користувалися генератором. Так я могла підігріти воду для суміші (молоко через стрес у мене зникло). Але часто через обстріл орків генератор вимикався. Доводилося готувати дитині їжу за допомогою свічки та бляшанки”, – каже вона. За словами жінки, українські військові приносили підгузки та суміші, молоко, манку та цукор. “Коли дорослим стало бракувати їжі, бійці "Азова" віддавали свою, а самі весь день нічого не їли. У мене досі перед очима шоколадка, яку мені подарував наш солдат зі словами: "Ти молода матуся, тобі важливіше", - ділиться Ганна. Вона згадує, що моменти відчаю у неї були майже щодня, адже надія вийти звідти живими була примарною. Але вранці 30 квітня бійці "Азовсталі" повідомили, що вони можуть евакуюватися. “Ми їхали такими руїнами, що просто нереально описати, це гірше, ніж у фільмі жахів. Наш автобус був без вікон та дверей, пил перекривав подих. Потім нас вивезли на набережну, де чекали представники ООН, Церкви та Червоного Хреста”, – каже жінка. Потім їх привезли до фільтраційного табору села Безіменне, де були жінки-військовослужбовці з РФ. “Нас повністю роздягали та оглядали. У мене був медальйон із тризубом, так вони вимагали назвати ім'я того, хто подарував. Я сказала, що не пам'ятаю”, – згадує Ганна. Також жінка розповіла, що у таборі просканували всі телефони, переписали контакти, оновили усі фото та провели дактилоскопію. “Після огляду нас повезли до Дмитрівки, де ми переночували у наметах. Тільки 3 травня ми дісталися Запоріжжя”, – додала вона. Сьогодні сім'я знаходиться в безпеці, але не має свого будинку ні в Маріуполі, ні деінде. “Нашу квартиру в Маріуполі розбомбили, ми просто безхатченки, – каже Ганна. - Не знаю, як почати все з нуля. Але маю жити та триматись заради Святика...” Читайте також матеріал "Апострофа": Блокада "Азовсталі" та битва за Донбас: онлайн подій війни 11 травня