В ООН заявили про загрозу для прав людини через зміни клімату

Екологічні загрози сприяють зростанню напруженості в суспільстві, посилюють нерівність і ведуть до інших тяжких наслідків, особливо для населення бідних країн, заявила верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет, передає УНН.

Цитата

За словами комісара, “потрійна планетарна криза” — втрата природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і зміна клімату — призводить до порушень прав на належне харчування, освіту, житло і здоров’я, розвиток і життя. “Безпечна, чиста, здорова і стійка довкілля — основна умова життя людей”, — підкреслила вона.

Деталі

За словами Бачелет, великі лісові пожежі, масштабні повені, посуха потенційно можуть привести до злиднів, голоду і переміщенню мільйонів людей.

Серед прикладів наслідків зміни клімату для прав людини представник ООН назвала брак води в Центральній Азії. “В даний час нестача води призводить до перебоїв з зрошенням і втрат врожаю, а це веде до дефіциту продовольства”, — заявила Бачелет, відзначивши, що в першу чергу страждають бідні люди, зокрема фермери, які не отримують достатньої підтримки з боку держави.

Контекст

10 серпня Міжурядова група експертів зі зміни клімату при ООН опублікувала доповідь про глобальне потепління. Вчені зафіксували більш швидку і інтенсивну зміну клімату в усіх регіонах і всієї кліматичної системи на планеті. Зміна клімату викликана діяльністю людини, мовиться в доповіді. Експерти вважають, що людство здатне обмежити його масштаби, істотно скоротивши викиди в атмосферу шкідливих речовин.

9 вересня університет ООН опублікував дослідження, в якому говориться, що рекордні за своїми масштабами катастрофи відбулися в результаті дій або бездіяльності людини. Автори проаналізували 10 найбільших катаклізмів і катастроф за останні два роки, в тому числі лісові пожежі в Амазонії, аномальну спеку в Арктиці, повінь у В’єтнамі, циклон “амфа” і заморозки в Техасі. Вони прийшли до висновків, що до стихійних лих привели три основні чинники: антропогенні викиди парникових газів; недостатнє управління ризиками стихійних лих і недооцінка екологічних загроз при прийнятті важливих рішень.