Син Ніни Матвієнко — монах ПЦУ у Ніжині. Малює ікони і космос

Про це повідомляє ТСН.

Тепер його звуть Януарій. 48-річний єродиякон Януарій у Ніжині третій рік. У монахи він постригся у 33 роки у Криму, де служив у Бахчисарайському Свято-Успенському монастирі Моспатріархату.

Там він пробув 12 років, до самої анексії Криму. Єродиякон Януарій зізнався, що покинув Крим не через конфронтацію з братією в монастирі:

"Вони проросійські. Настоятель дав благословення йти голосувати за анексію, це було обов'язково. Я не ходив, і всі це знали. Не тільки не приховував свої погляди, а й сварився через це. Більшість із Західної України були. Але — Московський Патріархат", - розповів син Ніни Матвієнко.

Він додав, що його не намагалися відлучити від Церкви чи виселити з монастиря:

"Статус мами завжди допомагав. Я сам виїхав з Криму, це було шість років тому. До монастиря приїжджала дівчина, художник, яка допомагала мозаїку класти. Її батько, священик, служить у Крутах, що під Ніжином, і він взяв мене дияконом у свою церкву. І Ніжинський єпископ прийняв. Це ще був Московський Патріархат. До отримання Україною Томосу", - поділився єродиякон Януарій, пише Gorod.cn.ua.

Як зізнався син Ніни Митрофанівни, у Ніжині він знімає квартиру:

"Платять мої батьки. Квартплата плюс комуналка. Наше житло і є келія. Хата на дві кімнати — окрема у отця Софронія і в мене", - поділився Іван Гончар.

Він додав, що монахи самі мусять заробляти на життя:

"Ні. І священики не отримують. Більшість самі заробляють. Шиють, таксують. ПЦУ — поки що найбідніша Церква. Є робота, за яку мені платять, — іконопис. Пишу ікони, роблю іконостас на замовлення. Я ціле літо писав ікони. А перед цим розписував дитячу школу в Києві на Дарниці, космос малював. Менший брат Андрій — художник, іконописець у Києві, він мені роботу підкидає. Але, звичайно, ці кошти на храм такого рівня — мізер", - поділився Іван Гончар.

Він зізнався, що багато у чому допомагає Ніна Митрофанівна:

"Левова частка — пожертви мами. Сестра Тоня машину віддала в користування ("Хонда" 2013 року). Біленька така. Ми мішки з цементом на ній возимо. Вона, звичайно, дамська машинка, але вже про це забула. В кожному монастирі потрібне авто. Одне діло, коли за свої гроші вибираєш і купуєш те, що тобі треба в хазяйстві. Інша справа, коли тобі пожертвували. Який автомобіль дали, такий і добрий", - зізнався єродиякон Януарій.

Також він поділився, що батьки до нього приїжджали, а от сестра Тоня Матвієнко з чоловіком Арсеном Мірзояном – ще ні.