Чому серіал "Покоївка" від Netflix може шокувати українок

depo.ua

Журналістка Depo.ua подивилася цей серіал і ділиться думками щодо побаченого.

"Покоївка": сюжет та трейлер серіалу

Повна назва серіалу – "Покоївка. Історія матері-одиначки". Сценарій серіалу написаний за книгою Стефані Ленд "Покоївка. Історія матері-одиначки, що вирвалася з бідності". За сюжетом, молода дівчина Алекс втікає від свого чоловіка з 18 доларами у кишені та дочкою на руках. У молодої матері немає на кого покластися, тому вона вирішує заробляти покоївкою, прибираючи чужі домівки. Чоловік із алкогольною та наркотичною залежностями хоче повернути дружину і дочку, а матір Алекс має біополярний розлад. Батько, який бив у дитинстві матір Алекс, байдужий до ситуації. Попри усю складність ситуації, головна героїня не втрачає надії та позитиву навіть у найтемніші моменти життя.

На перший погляд, звучить досі нудно та банально, але не поспішайте робити висновки. Є щось у цьому серіалу, що чіпляє та дає надію.

Чи варто дивитися "Покоївку": про що цей серіал

Скажу чесно, до серіалу я поставилася скептично і подивитися його мене переконав рейтинг. "Покоївка" впевнено вже тривалий час утримує другу позицію у топ-10 проектів Netflix в Україні. Серіал знято легко, цікаво, попри величезні проблеми, які, як чорна хмара, нависли над Алекс. Дівчина живе у контейнері посеред лісу разом зі своїм чоловіком та батьком їхньої дочки. Їй не потрібно працювати і вона може присвячувати весь час доньці, адже чоловік забезпечує родину грошима.

Проте виявляється, що її чоловік – справжній аб'юзер. Так, він поки не застосовує до жінки силу, але тисне на неї морально, що подекуди б'є по психіці героїні сильніше, ніж фізичне насилля. Одного вечора вона збирає мінімум речей, хапає доньку і потрапляє до притулку для жінок, які піддалися насиллю. Далі не хочу спойлерити, проте трошки прийдеться.

Перше, що вражає – це абсолютна любов до дитини. Звісно, це норма, проте героїня серіалу досить молода жінка, яка зростала, як виявиться у середині серіалу, у нещасній родині – матір з біополяркою та батько-алкоголік, який гамселив маму, через що вона втекла з докою на Аляску. Тобто, дівчина, яка мала дещо своєрідну любов від матері у дитинстві та не мала прикладу нормальної родини перед очима, з однієї сторони обрала собі такого ж чоловіка, як її батько, а з іншої – Алекс вміє любити власну дитину та піклуватися про неї.

Друге – абсолютна любов до матері, яку Алекс мала доглядати з дитинства через її психічний розлад. До речі, акторка Енді Макдавелл втілила роль жінки-хіппі з психічним розладом на 200% вдало. Може, ще й премію якусь дадуть. І ми бачимо, як юна дівчина не може покинути матір, що фактично відібрала у неї дитинство. Вона завжди піклується про неї попри власні проблеми, і періодично ця турбота набуває маніакальних рис.

Третє – цей серіал мають подивитися усі жінки, адже з жорстоким поводженням може стикнутися будь-хто. Мораль серіалу – насилля буває не лише фізичним, а й моральним. Його також не слід терпіти. Для українок, які ще не навчилися боротися з фізичним насиллям, така думка стати шоком. Хоча більшість жінок стикалися з психологічним насильством, осягнути жахливість цього явища здатна не кожна. Як свідчать дослідження, жінки, які зазнають фізичного насилля йдуть від аб'юзера швидше, ніж ті, які зазнають психологічного тиску.

Четверте – попри критику у серіалі системи допомоги жінкам, які зазнали психологічного та фізичного насилля, Україна може лише мріяти про такі програми, які є у США. Так, забагато бюрократії (нам, українцям, не звикати), неідеальне втілення системи у життя, брак коштів та місць для жінок, які втекли від чоловіків, проте навіть, коли у героїні серіалу залишається декілька баксів у кишені, нема остраху за її майбутнє. Жертва насильства може три тижні пожити у засекреченому притулку, де про неї подбають: дадуть одяг, необхідні речі, нагодують. При цьому, у середньому, американці потрібно сім разів потрапити до такого притулку, аби остаточно закінчити стосунки з тираном. Себто, психологічне насилля у США прирівнюють до фізичного, а жінка, яка стикнулася з таким ставленням, завжди може розраховувати на загальнонаціональні програми, які допомагаютьпройти реабілітацію та зайняти своє місце у суспільстві після невдач на особистому фронті.

П'яте – знайти роботу у США дуже важко, що і доводить фільм. Алекс, яка працювала у житті лише офіціанткою, пропонує свої послуги покоївки. І, як виявляється, має до цього величезний хист. На своєму шляху вона зустрічає різних людей, деякі потім стають її рятівним містком до вільного життя. Українців, напевно, вразять суми, які може заробляти звичайна прибиральниця, проте слід враховувати, що життя у Штатах дорожче. До того ж навіть, працюючи прибиральницею, слід отримувати від цього задоволення і роботи свою роботу на всі 100%. Саме завдяки такому ставленню до роботи на Алекс чекає успіх.

Шосте – питання опіки над дітьми дуже болюче для багатьох українців. Наше законодавство, таке відчуття, має просто величезну дірку і такі ж прогалини у тому місці, де йдеться про права батька та матері. Є безліч кейсів, де у жінок відбирають, точніше, викрадають дітей, аби помститися за щось. У більшості справ не йдеться про любов і захист дитини, а йдеться, на жаль, лише про самолюбство батька чи матері, які хочуть помститися, а не ставлять інтереси дітей на перші місце. Так само і у США законний механізм щодо утримання дитини матір'ю, яка стала жертвою насильства, недосконалий. Підкреслюється і ще одна прогалина у законодавстві: якщо фізичне насилля не зафіксоване поліцією, тжінці нема на що розраховувати.

Післяслово. У фіналі серіалу з'являються титри із номером, на який можуть зателефонувати усі жінки, які зіткнулися з насиллям у США. Тобто, це не просто художній міні-серіал, а фільм, який може реально допомогти безлічі жінок поглянути на стосунки з чоловіками у дещо іншій площині – не чекати, поки вдарять, і не терпіти тиск та знецінення. Адже часто усе починається зі зневаги.