Сергій Притула в перший день війни заплатив 10 тисяч гривень за таксі, щоб врятувати сина в Києві: "Плану не було"

Znaj.ua

24 лютого ведучий Нового каналу приїхав на навчання до Львова, але змушений був терміново повертатися до столиці.

Ранок 24 лютого 2022 року не забуде жоден українець. Адже саме тоді підлий путін вирішив напасати на нашу суверенну державу.

Ведучий Нового каналу і волонтер Сергій Притула в перший день війни взагалі опинився у Львові. Адже хоча і розумів, що вторгнення неминуче, і активно допомагав армії із забезпеченням, все одно до останнього вірив, що цього не станеться.

"У голові був когнітивний дисонанс, тому що все натякало на те, що вторгнення неминуче, але мозок блокував усвідомлення цього факту, - розповів Притула в інтерв'ю Оксані Гутцайт у проєкті "Україна на зв'язку". – Адже з усвідомленням прийшло б розуміння наслідків повномасштабного вторгнення і всього, що сталося. Чи готувалися ми з колегами-волонтерами до цього? Так, звичайно. Дуже багато роботи велося на умовно попередження вторгнення шляхом підвищення готовності різних підрозділів... 23 лютого купив знову десяток квадрокоптерів, відвіз колегам, які формували виїзд до захисників на схід. Увечері цього дня я сів у потяг і поїхав здавати модуль в магістратурі в Українському Католицькому університеті. У поїзді спокійно спав, а прокинувшись, побачив мільярд пропущених дзвінків. Зайшов в новинну стрічку, зрозумів, що почалося. О 6:30 ранку вийшов на пероні Львівського залізничного вокзалу і одразу пішов до таксистів. Походив трохи, питав, знайшов хорошого чоловіка Федоровича, який за 10 тисяч гривень завіз мене до Києва."

В дорозі Сергій Притула паралельно і максимально оперативно вирішував безліч питань.

"В першу чергу я переживав, як оперативно доставити сина в безпечне місце. На той момент дружина з доньками гостювала у моєї мами. Тому я був спокійнішим. А малий перебував у Києві– - розповідає Сергій. – Я гнав до столиці і паралельно спілкувався з людьми, з якими ми відкрили волонтерський штаб, комбатами, комбригами, які перебували на різних напрямках. І, власне, організовував питання евакуації сина та частини родини, яка була на той час у Києві. Глобального плану 24 числа не було. Було лише величезне сподівання на ЗСУ, ТРО і добровольців. І на те, що вони стримають російську навалу, щоб була можливість евакуювати якомога більше цивільних у напрямку заходу України або за кордон."