Що спричинило зміну громадської думки про судову владу — дослідження

Закон і Бізнес

Експерти стверджують: законопроекти не здатні забезпечити ефективної діяльності суду. Замість цього влада створила наднаціональний орган над суддівським врядуванням, а грантове середовище дискредитувало суддів замовними матеріалами.

Тональний негатив

На прес-брифінгу «Недовіра до судів в Україні: організована криза чи об’єктивна реальність» аналізували роботу ЗМІ, аби зрозуміти, що насправді спричинило негатив що до судової влади.

Керівник політико-правових реформ програм Громадської організації «Український центр суспільного розвитку», к.п.н. Ігор Рейтерович репрезентував моніторингове дослідження медіаполя щодо висвітлення діяльності Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів за 2019—2021 роки.

Правник звернув увагу на те, що з 2019-го рівень довіри до судової влади, що стабільно зростав з 2015-го, почав падати. Натомість довіра до людей з громадського сектору, які нібито професійно займаються висвітленням реформи судочинства та вважають себе спеціалістами з антикорупційної політики, зріс.

Експерти відповідних громадських організацій розміщували свої матеріали переважно у блогах, у той час як їх подачу навряд чи можна було б назвати професійною, адже факти подавалися без реального аналізу. Крім того, 14% публікацій містили відверто образливу лексику, без будь-якої аргументації на кшталт «суди продажні», опосередкований і відвертий негатив.

До прикладу, писали про одного суддю, а висновок у підсумку статті зробили, що вся судова система корумпована. І.Рейтерович зазначив, що така тональність висвітлення у ЗМІ не лише породила негативне ставлення до судової влади, а й негативно впливає на процеси реформування судочинства.

Так, у 2020 році негативних публікацій у медіа від даних експертів поменшало, оскільки велика частина з них перекваліфікувалася на спеціалістів з локдауну. Проте у нинішньому році кількість згадувань ВРП та ВККС зросло до критичного максимуму, і перейшло рубіж в 12 сотень. Тож громадяни сприймали судову владу через призму коментарів даних експертів у рейтингових ефірах на телебаченні та інших популярних ЗМІ.

І.Рейтерович звернув увагу на те, що дехто з експертів спромігся давати до десяти коментарів за день. І тут уже справа не лише в імовірній якості таких коментарів, а й у тому, що для когось це, імовірно, є повноцінною роботою, що певним чином фінансується.

Проте думка суспільства про судову владу, як показав рейтинг Інституту масової інформації, була сформована саме за рахунок таких коментарів і особистих думок. При цьому протилежна думка була представлена лише в спеціалізованих юридичних виданнях, доступ до яких у широкої громадськості обмежений і які, крім цього, мають не таке широке охоплення, як масові ЗМІ.

При цьому експерт наголосив: якщо у 2019—2020-х роках замовники негативних матеріалів від ГО ще дотримувалися балансу, то у 2021-му всі їхні заяви стали категоричними. І якщо, наприклад, матеріал навіть був направлений проти конкретного посадовця, він дискредитував уже усю судову систему.

При цьому такі публікації закріплювалися на перших сторінках інтернет-видань на довгі тижні, із чого можна зробити висновок про не лише їх замовний характер, а й величезне охоплення аудиторії. Проте, як наголосив І.Рейтерович, така маніпуляція спрацювала, і громадська думка змінилася. Адже до 2019-го рівень довіри до Феміди зростав.

Наднаціональний орган

Виконувач обов’язків голови ВРП Олексій Маловацький зазначив, що це вже не перша спроба влади перевірити членів ВРП тільки за рішенням іноземних громадян. Мовляв, ще 1,5 року тому Конституційний Суд уже визнавав неконституційною норму закону №193-IX, якою утворювалася комісія з питань доброчесності та етики. Натомість попередня ініціатива знову втілена у законі №1635-IX. Змінилася лише назва комісії, яку перейменували на етичну раду.

Поряд з тим, як наголосив О.Маловацький, нині в ЗМІ шириться агресивна риторика стосовно того, що Рада суддів блокує реформу. У той час як іноземні експерти, обрані до складу комісії з добору членів ВККС і досі не зв’язалися з секретаріатом ВРП, на який покладений процес організації роботи комісії. При цьому в рамках закону даний організаційний процес не прописаний.

Суть великої судової реформи полягає у тому, аби українські громадяни не мали в ЕР права голосу, наголосив очільник ВРП. Мовляв, ЕР — це не дорадчий, а наднаціональний орган, оскільки оскаржувати його рішення потрібно у Верховному Суді.

В.Маловацький зазначив, що нагальними кроками влади мають стати: гідне фінансове забезпечення судової влади, якісне судове адміністрування, спрощений доступ до професії судді, впровадження електронного судочинства та скасування виконавчих документів.

Утім, про це представники судових органів говорять більше року, а влада слухає та робить по-своєму.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Марина СТАВНІЙЧУК,

голова комітету Національної асоціації адвокатів України з питань верховенства права:

— Я вважаю, що все, що відбувається в країні й пов’язане з так званою судовою реформою, дійсно не відповідає потребі забезпечення ефективності діяльності судової влади. На жаль, так сталося, що реформатори не чули тих, кого вони реформують, не дослухалися до фахового експертного середовища.

Тож сьогоднішній захід за великим рахунком ставив за мету привернути увагу до проблеми, що закони, котрі проголосовані у парламенті й стосуються нового порядку підбору складу ВРП та ВККС, не відповідають, по-перше, Конституції, а по-друге, не забезпечують раціонального і розумного процесу формування цих органів. Вони практично призводять до того, що згадані органи судової влади взагалі втрачають будь-які можливості для свого функціонування.

У сумі всі ці фактори дають можливість говорити про те, що ми не матимемо жодного результату цієї реформи. І поки справи не затягнулися в часі, й уже на даному етапі очевидні конкретні недоліки, варто сідати за круглий стіл і домовлятися.

Для мене абсолютно зрозуміла вмотивованість чинного складу ВРП. Фактично після реформування Ради в повному її складі й при повному обсязі повноважень не дали пропрацювати навіть однієї каденції. Як наслідок, зводиться нанівець діяльність усієї інституції.

Для мене очевидно, що за відсутності концептуального системного підходу, нині заручником нескінченних нападок на судову владу є ВРП і ВККС. Остання, як відомо, не працює вже більше двох років. А завтра влада знову повернеться до складу ВС. Адже немає ні чіткої концепції формування суддівських органів, ні плану роботи, не виставлені критерії оцінки.

Так, Президентом у червні цього року затверджена стратегія реформування судової влади на два роки. Але хіба це правильний підхід? Коли, наприклад, навіть ухвалені закони не відповідають змісту даної стратегії гаранта. У результаті спостерігаємо повний хаос в організації роботи.

Тому я закликаю всіх, хто до цього причетний, сісти та проаналізувати ситуацію з огляду на низку критеріїв. Це насамперед забезпечення незалежності та професійності при здійсненні правосуддя, конституційно-правових гарантій незалежності судів і суддів, унеможливлення суб’єктивних впливів та встановлення юридичної відповідальності за вплив на суддю, а також організація ефективної системи суддівського самоврядування.