"Кожна нова революція є продовженням попередньої" – директор музею Майдану

UA: Cуспільне мовлення

Щороку 21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Його встановлено на день початку двох революцій: Помаранчевої 2004 року та Революції Гідності 2013-го. Як українські революції вплинули на суспільство в ефірі Радіо Культура розповів директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — музею Революції гідності Ігор Пошивайло.

Як революції згуртували українців

Відчуття себе нацією і ствердження власної національної ідентичності в українців активно розпочиналося 100 років тому. Українська революція у 1917-1921 роках, яка підняла український народ, але завершилася поразкою; Великий терор, Друга Світова війна, Голодомор. Але українці постійно боролися і виявляли спротив тоталітарній машині. Були невідомі селянські повстання навіть під час Голодомору, про які мало хто знає.

У 1990-му році українське студентство як молода свіжа кров дуже голосно заявило про те, що ми українці і прагнемо відновити свою незалежність. Українська незалежність була відновлена, але вона була актуальна не для більшості громадян. Тоді чимало нарікали, що є "совок", нав’язаний штучно типовому українцеві. І цей типовий українець все ще ностальгував за брежнєвськими часами, пам’ятав сльози і відчай, коли помер Сталін.

Особливість українських протестів і революцій в тому, що вони були мирними. Це не були перевороти, вони не ставили за мету радикальну зміну влади силою. І головне не те, що так довго в українців викристалізовується відчуття нації, а те, що ми йдемо поступально у вірному напрямку як суспільство і як держава.

Кожна наша нова революція є продовженням попередньої. У 2004 році Помаранчева революція була глобальною подією світового масштабу. Це був великий шанс для українців. Однак вони повірили владі, розійшлися по домівках і чекали, коли ж відбудуться зміни.

Про Революцію гідності і війну

Думка про те, що Революція Гідності спричинила і спровокувала російсько-українську війну, абсурдна. За часів правління режиму Януковича Україна поступово втрачала незалежність. Свідченням цьому є і Харківські угоди, і рейтинги, коли Україна набувала дедалі гірших і гірших індексів економічних і громадянських свобод і спускалася до рівня африканських країн.

Тимчасова втрата нашої територіальної цілісності — це відповідь Росії на демократичні процеси, які дуже потужно створилися в Україні і становили загрозу для авторитарного російського режиму. Теперішня російсько-українська війна — це продовження Майдану, боротьби за нашу свободу.

Дехто насторожено сприйняв незалежність України у 1991 році, бо свобода не дається безкровно і безболісно. Очевидно і настав той час, коли українці мають відстоювати незалежну державу. Події останніх восьми років довели, що українці гідні власної держави.

Про політичних лідерів революції

Жоден Майдан в Україні не народив нових політичних лідерів, бо українці ментально не довіряють владі, вони схильні до народовладдя. Більшість політичних партій виявилися занадто популістичними, щоб їхні лідери очолили загальнонаціональні процеси змін.

Вони більше пристосовуються під ситуацію і обставини, аніж вірні своїм політичним ідеям, які пропонують на початку виборчих кампаній. Вони кочують із табору і табір, міняють політичні кольори і вибори дедалі більше розчаровують українців, але це наші історичні уроки.

Читайте також: "Чим далі я від політики, тим радісніше живу". Де зараз активісти, які прийшли у владу після Майдану Про Музей Революції Гідності

Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні — Музей Революції створений 18 листопада 2015 року і віднесений до сфери управління Українського інституту національної пам’яті.

За задумом музей має стати багатофункціональним комплексом. Мають бути три основні структурні складові чи функціонально-організаційні напрямки комплексу:

меморіал для вшанування пам’яті музей для збереження культури Дім свободи для підтримки теми майдану

Дім свободи стане таким собі мінімайдан, де люди різних поглядів, освіти і політичних уподобань зможуть зустрічатися і говорити на важливі для країни теми.

Суспільство ностальгує за майданом з погляду можливості знайти однодумця, обговорити важливу проблему цивілізованим демократичним шляхом. Наразі воно як ніколи потребує цілеспрямованих системних майданчиків і просторів.

У майбутньому комплексі проводитимуть важливі виставкові проєкти, що розповідатимуть щонайменше про наші три революції, але в ширшому українському та світовому контексті, буде дитяча школа, студії підготовки активного і відповідального громадянина, велика кіноконцертна зала, простір для проведення важливих церемоній, які стосуються вшанування пам’яті не лише подій на Майдані, а й важливих творчих подій.

Фрагментарно комплекс працює і сьогодні у вигляді мандрівних виставок, просторах, що вже поступово відкриваються. Наступного року мають бути завершені проєктні роботи, ліцензування і за державного фінансування, ймовірно, зможуть запустити будівництво. За політичної волі музей може відкритися через три-п’ять років.

Музейний комплекс фізично має бути розташований на двох різних просторах. Перший — колишня вулиця Інститутська, це Алея Героїв Небесної Сотні, де вже є меморіальний простір і народні меморіали.

Наразі на ділянку накладено арешт. На думку слідства ця територія має залишатися незмінною аж до винесення судових вироків. Це теж важливий аспект майбутнього музею, бо правосуддя теж є елементом пам’яті.

Поряд із цією ділянкою є так званий "котлован" біля Міжнародного центру культури та мистецтв. Ця ділянка не заарештована. Нині відбуваються підготовчі процеси і проєктування, триває відкрита закупівля на відбір Генпроектувальника. "Котлован" — це місце, де буде побудовано Музей Революції Гідності — у ньому буде розміщено і сам музей із виставковими галереями, і Дім свободи.

Читайте більше Спогади Кіпіані про Революцію на граніті: голодування, погрози та перемога Сильвестров про хоровий цикл "Майдан 2014": Це велика кантата, яка закінчується колисковою" "Кожен раз Майдан має інший образ". Спогади Прохаська про революції 1991, 2004 та 2014 років "Ми стояли на Майдані, щоби не бути худобою, загнаною у стійло". Спогади Валерія Харчишина