Українські переселенці в Австрії: з якими проблемами зіткнулися та яку підтримку отримали від австрійців

За офіційними даними, Австрія прийняла понад 200 тисяч українців, які рятуються від війни. Країни ЄС для прийому біженців активували спеціальну Директиву про тимчасовий захист, яка надає право на проживання, доступ до ринку праці, медичних послуг та соціальної допомоги. Подібні можливості у вимушених переселенців і в Австрії, де громадяни України можуть отримати гуманітарну візу. Але не всі проблеми вдається вирішити лише зусиллями держави. УНН із посиланням на Євро-Азійський Єврейський Конгрес розповідає про проблеми, з якими зіткнулися переселенці та про те, як австрійці допомагають їх вирішувати.

Деталі

Одна з тих, хто втік, – 28-річна Ольга Ползікова з Енергодара. Вона приїхала до Австрії з чотирирічною сестрою. Після початку війни вона поїхала до родичів у Запоріжжя – у рідному місті було небезпечно: там є атомна електростанція. За кілька днів вона зважилася на тимчасовий переїзд до Австрії. До кордону з Польщею вона евакуювалася потягом.

“За атмосферою це був зовсім незвичайний потяг, коли ти сідаєш та їдеш, — згадує дівчина. – Було дуже багато людей. У купе зазвичай буває по 4 особи, а тут по 15 людей: мами, бабусі, маленькі діти. Люди мінялися місцями, стояли в проходах, хтось лежав на підлозі – треба було їхати добу”.

В Австрії волонтери допомогли Ользі знайти невелику квартиру та записали її сестру до гуртка для малюків. До літа дівчина сподівається повернутися в Україну – там залишилися батьки та родичі.

“Навіть коли потрапляєш до Європи, розумієш, що краще дому нічого немає. Усі хочуть бути з рідними, всі сумують”, - каже Ольга.

Ольга та її сестра змогли потрапити до Австрії завдяки ініціативі новообраного віцепрезидента Євро-Азійського Єврейського Конгресу Матвія Хутмана, створеній через два тижні після початку активних воєнних дій в Україні.

"Неможливо не діяти, коли бачиш те, чому став свідком я, приїхавши в перші дні війни в Україну", - так віцепрезидент ЄАЕК Матвій Хутман пояснює причину запуску своєї волонтерської ініціативи. Особливо тяжке враження на нього справила сцена, побачена дорогою до українсько-польського кордону, де через відсутність бензину жінки в холодних машинах були змушені зігрівати дітям руки своїм подихом.

Хутман – успішний австрійський бізнесмен. Він очолює найбільшу в країні текстильну компанію Palmers і є співвласником девелоперської фірми Valetono Development. Хутман – активний громадський діяч та борець із антисемітизмом. Однак після початку бойових дій на території України питання національності для нього відійшло на другий план: “Так, ми єврейська організація, ми, безумовно, повинні дбати про наші громади. Але ми не можемо виходити з національності, коли йдеться про спасіння людей”.

Ініціатива допомоги біженцям народилася в досить екстрених умовах: спочатку, разом зі своїми помічниками, Хутман їздив австрійськими вокзалами та аеропортами, допомагаючи українцям, зворотні рейси яких було скасовано. Тимчасове житло вони орендували за власні кошти. Згодом активісти зв'язалися з місцевими благодійними фондами, почавши координувати свою роботу з волонтерами. Незабаром до ініціативи підключилася і австрійська влада.

На заклик про допомогу відгукнулися звичайні австрійці, зазначає проектний координатор центру допомоги біженцям у Відні Ольга Скомарова. За її словами, іноді залишеним під патронажем місцевої родини біженцям більше не потрібно звертатися до центру – усю рутину на себе беруть господарі будинку.

“Я сама була здивована, наскільки вони є активними, – розповідає активістка. – Знайомі оселилися у місцевій сім'ї, яка повністю взяла на себе забезпечення. З дитиною допомогли, знайшли їм мовні курси, навіть намагалися шукати роботу. Місцеві мешканці дуже залучені”.

Наразі, пояснює Скомарова, центр координує роботу з добровольцями як з Австрії, так і з України. Найчастіше з ними на зв'язок виходять у чатах месенджерів. Потім волонтери пояснюють біженцям, як дістатися Австрії – і зустрічають їх після прибуття, допомагаючи з реєстрацією, пошуком житла, продуктів та необхідних послуг. Загалом волонтери встигли розмістити приблизно 200 українців.

Хутман підкреслює важливість допомоги не лише біженцям, а й українцям, які залишилися у країні. Зокрема, він вказує на дефіцит побутової хімії – завод, який належить підприємцю, був переобладнаний для її виробництва – щоб уникнути витрат та ризиків, пов'язаних із транспортуванням з Європи.

"У людей фізично немає порошку, щоб випрати речі", - пояснює підприємець.

Не менш важливою є допомога австрійським благодійним організаціям у доправленні в Україну гуманітарної допомоги, зібраної небайдужими громадянами. Тепер, залежно від цілей та завдань, у його координаційному центрі працює на добровільних засадах до 20 осіб.

За твердженням волонтерів, переважна більшість українських біженців не має наміру надовго затримуватися у Європі. Навіть попри значні руйнування в українських містах.

“У нас є кілька людей похилого віку з Харкова, вони дуже хочуть повернутися. – каже Ольга Скомарова. – Але вони знають при цьому, що їм буквально немає куди повертатися. Їхні будинки зруйновані. Вони кажуть: “Ми все одно поїдемо, нам треба місто очищати, відбудовувати, тому ми повернемося”. При тому, що людям цим за 70 років”.