«Історичне» засідання синоду УПЦ: Московський патріархат в Україні йде у фарватері «русского мира»?

Радіо Свобода

(Рубрика «Точка зору»)

Здавалось би, широкомасштабна агресія Росії й відверта її підтримка керівництвом Російської православної церкви (РПЦ), зокрема московським патріархом Кирилом (Гундяєвом), змусить так звану Українську православну церкву (УПЦ), а насправді філію РПЦ, піти на розрив з російським православ’ям.

Деякі ж священики цієї конфесії перестали поминати патріарха Кирили, а найбільш радикальні навіть почали вимагати церковного суду над очільником РПЦ. Звучали також вимоги скликати синод УПЦ й стати на шлях автокефалії. Я вже не раз говорив, що ці всі рухи «знизу» мало що дадуть. Адже керівництво УПЦ, зокрема її очільник, митрополит Онуфрій (Березовський), знаходяться в орбіті «русского міра» й не будуть боротися за автокефалію. Власне, це підтвердив синод УПЦ, який відбувся 12 травня.

Синод чомусь (?) забув про Путіна й патріарха Кирила

На цей «історичний» синод чекали. Деякі люди сподівалися, що тут будуть прийняті важливі рішення. Насправді, якихось таких рішень прийнято не було. Все в УПЦ лишилося «по старому». Схоже, керівництво цієї конфесії вирішило затягувати час і чекати «кращих часів». Хоча в прийнятому зверненні синоду є цікаві моменти, на які варто звернути увагу.

Звісно, на початку заяви синод начебто в котрий раз засудив російську агресію. Там читаємо:

«Вже майже три місяці Український народ мужньо борониться від військового нападу Російської Федерації, яка вторглася на територію нашої суверенної і незалежної Держави. Щодня ця жорстока війна забирає життя синів і дочок України. Полум’я війни пронизало серце кожного громадянина, тисячі родин відчули на собі пекучу біль цієї жахливої трагедії. Понад п’ять з половиною мільйонів українців були вимушені стати переселенцями.

Українська Православна Церква одразу засудила військову агресію Російської Федерації проти України і наполегливо наголосила, що війна — це великий гріх. Саме тому наша Церква неодноразово закликала припинити кровопролиття та, розпочавши переговорний процес, вирішити конфлікт за допомогою слова, а не зброї. На жаль, спроби мирних перемовин бажаного результату не дали. Навпаки, на сьогодні ракетні обстріли та бомбові удари охопили майже всю територію нашої Батьківщини. Українська Православна

Церква повністю розділяє біль і страждання Українського народу. Від бойових дій потерпають 14 з 53 єпархій нашої Церкви. На території цих єпархій налічується більше 3 тисяч парафій та 62 монастирі, де, навіть ризикуючи життям, продовжують звершувати своє служіння 3,5 тисячі священнослужителів та майже 2 тисячі монахів і монахинь. Але, не зважаючи на такі важкі обставини, ми впевнені, що Україна вистоїть та збереже свою державність. Про це в усіх храмах та монастирях підноситься посилена молитва нашого єпископату, духовенства, чернецтва та мирян. Українська Православна Церква підтримує й надалі підтримуватиме захисників України та надаватиме благодійну допомогу нужденним. Щиро віримо, що Господь благословить миром українську землю та її боголюбивий народ».

На перший погляд, гарні слова. Ось лише чому синод УПЦ нічого не сказав про головного призвідника російської агресії – Володимира Путіна? Не засудив і патріарха Кирила, який благословив цю агресію. Показово – чи не так?

У російській агресії винуватий Петро Порошенко й ПЦУ?

Зате (і тут саме цікаве!) синод УПЦ все ж знайшов винуватця російської агресії. Ним виявився... колишній президент України Петро Порошенко й Православна церква України (ПЦУ).

Зокрема, у Заяві Священного Синоду Української Православної Церкви від 12 травня 2022 року читаємо наступне:

«Українська Православна Церква одразу засудила військову агресію Російської Федерації проти України і наполегливо наголосила, що війна — це великий гріх...Українська Православна Церква підтримує й надалі підтримуватиме захисників України та надаватиме благодійну допомогу нужденним...

Проте, не можемо не висловити занепокоєння з того приводу, що, попри мудрі та зважені заклики Президента України та інших державних діячів, в деяких регіонах мають місце непоодинокі випадки розпалення ворожнечі і розбрату на релігійному ґрунті. Замість єднання народу у прагненні до перемоги та відновлення мирного життя, в країні розпалюється внутрішній, релігійний фронт. Так, групою народних депутатів України, через надумані та свідомо неправдиві звинувачення, були подані на розгляд до Верховної Ради України законопроекти про заборону діяльності нашої Церкви. Крім того, в різних областях України мають місце випадки ухвалення органами місцевого самоврядування незаконних рішень про заборону або обмеження діяльності місцевих релігійних громад Української Православної Церкви. З мовчазної згоди або ж за активного втручання місцевої влади активізувалися захоплення храмів Української Православної Церкви.

З сумом констатуємо, що усі ці факти є наслідком помилкової релігійної політики часів президентства П.О. Порошенка та руйнівної ідеології так званої Православної Церкви України. Переконані, що саме така діяльність попередньої влади та «ПЦУ» і стала одним з приводів військового вторгнення в Україну (підкреслення наше – П. К.). Вважаємо, що злочинні дії, направлені проти Української Православної Церкви, мають ознаки підривної та диверсійної діяльності і є також наслідком бездіяльності Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, що покликана регулювати міжрелігійні відносини в Україні. Вважаємо неприпустимими намагання заборонити діяльність Української Православної Церкви. Будь-які рішення про заборону нашої Церкви та обмеження прав її віруючих є злочинними і порушують Конституцію України. Такі дії можна кваліфікувати не інакше як акт національного самогубства, адже вони спрямовані проти мільйонів громадян України, які належать до Української Православної Церкви і сьогодні на різних рівнях – на фронті та в тилу – боронять нашу Батьківщину».

До того ж на офіційному сайті УПЦ була опублікована ще одна заява Синоду УПЦ: «Злочинні дії проти УПЦ містять ознаки диверсії і є наслідком помилкової релігійної політики попереднього Президента».

Словом, із заяви випливає, що в агресії Росії проти України винен п'ятий президент України Петро Порошенко й ПЦУ. До того ж зверніть увагу, що в цьому документі ПЦУ іменується «так званою» й назва цієї конфесії береться в лапки. І це при тому, що ПЦУ має томос Вселенського патріархату, чого, до речі, не має РПЦ з її філією УПЦ.

Загравання із Зеленським проти Порошенка?

Зроблене синодом УПЦ «відкриття, що у російській агресії винен Петро Порошенко й ПЦУ» не з’явилося просто так.

Видається, що керівництво УПЦ вирішило зіграти на тому, що влада намагається «відтіснити» опозицію, лідером якої залишається Петро Порошенко. Свідченням цього багато хто вважає те, що було обмежене мовлення телеканалів «Прямий», «Еспресо» й 5-го каналу.

Однак, ймовірно, тут не лише це. Можливо очільники УПЦ отримали певну підтримку з боку представників влади, і це їх надихнуло.

Зокрема, не так давно голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив, що зараз не будуть розглядатися законопроєкти про заборону діяльності УПЦ. Мовляв, це питання буде відкладене на післявоєнний період. А такі речі якраз і потрібні керівництву УПЦ.

Закономірно, очільники УПЦ, через свою проросійську позицію, втрачають паству. Деякі віруючі й навіть священики починають переходити до ПЦУ. В очах очільників УПЦ такі дії «незаконні». Відповідно, вони й звернулися до президента Володимира Зеленського та генерального прокурора Ірини Венедіктової, щоб вони втрутилися в цю «непросту ситуацію».

Чи матимуть такі звернення наслідки? Побачимо. Але вони свідчать, що УПЦ хоче перейти в наступ – принаймні на «юридичному фронті». А на цьому «фронті» її духовенство, як свідчить досвід останніх років, вміє воювати – і непогано.

У самому кінці заяви дається обіцянка (правда, не дуже чітка):

«В найближчий час буде скликано зібрання за участю єпископів, священників, монахів та мирян для обговорення проблем церковного життя, що виникли внаслідок війни і які нас всіх турбують»

Однак що це за проблеми – не говориться. Мовляв, вони стосуються майбутнього УПЦ. Про автокефалію, звісно, не йдеться. При цьому в зверненні дається попередження: «…наголошуємо, що ми повинні зробити все, щоб дискусія з того чи іншого питання не вивела нас із канонічного поля і не спричинила нові розділення в Церкві».

Тобто духовенству й пастві дається чітко зрозуміти: ні про який вихід із РПЦ не може йти мова. Адже це «неканонічно» і є «розділенням». Тобто треба й далі йти у фарватері «русского мира».

Все ж синод УПЦ, проведений 12 травня, є справді «історичним». Він чітко показав, що ця конфесія, попри заяву про засудження агресії Росії проти України, була й лишається частиною РПЦ і що реально вона не збирається засуджувати ні головного винуватця війни Росії проти України – Володимира Путіна, ні його вірного соратника патріарха Кирила.

Який висновок зроблять з цього віруючі УПЦ?

Петро Кралюк – голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія», професор, заслужений діяч науки і техніки України

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода