Як юні астрономи в Ужгороді за сонячним затемненням спостерігали

10 червня жителі частини Північної півкулі Землі – деяких територій Канади і Якутії в Росії – мали змогу спостерігати рідкісне астрономічне явище – кільцеподібне сонячне затемнення. Місяць закрив Сонце, залишивши лише тонку смужку краю сонячного диска.Найкраще затемнення було видно в Арктиці. Іще на значних територіях Північної півкулі затемнення можна було спостерігати як часткове, без кільцеподібної фази. Спостерігати це затемнення, але без «вогняного кільця», частково можна було і в Україні.В Ужгороді воно почалося о 13.11, а максимальної фази досягло о 14.40.Спостерігали за ним юні астрономи Лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка під чуйним керівництвом Віктора Гануса, вчителя фізики та астрономії.– Моє повідомлення учасникам астрономічного гуртка про таку неординарну подію викликало жвавий інтерес і ми приступили до підготовки. Учні не тільки вивчали теорію та цікаві факти, але й практикувалися у поводженні з телескопом, світлофільтрами, дзеркальною цифровою фотокамерою з телеоб’єктивом, – розповідає Віктор Ганус, який веде гурток астрономії в лінгвістичній гімназії ще з 1984 року, відколи почав там працювати.Гурток відвідують учні від 7-го і до 11-го класів. Утім, основний контингент – учні молодших класів, оскільки це дуже допитливий вік.На гуртку діти мають змогу спостерігати у телескоп за зоряним небом, місячним затемненням тощо. Тож вдало поєднують теоретичний матеріал з практичним. Окрім того на гуртку відбувається не тільки популяризаційна робота, як цей захід, але й наукова. Учні лінгвістичної гімназії беруть участь в Малій академії наук України. Деякі з них вже стали не тільки переможцями міських та обласних олімпіад, але й Всеукраїнських конкурсів.– За своє життя я бачив багато часткових затемнень, – пригадує Віктор Ганус. – За мого життя повного сонячного затемнення не було, оскільки востаннє воно відбувалося у 1842 році, а наступне буде у наступному столітті. Найбільше мене вразило навіть не часткове сонячне затемнення, а місячне затемнення у 2018 році. Були сприятливі погодні умови, тому кривавий місяць було видно дуже гарно. Утім, найбільшим досягненням вважаю те, що мені вдалося спостерігати дуже рідкісне явище – покриття астероїдом зорі. Це було у 2019 році. На основі цього ми підготували роботу в Малу академію наук, яка була визнана у той рік, як найкраща експериментальна робота. Тож я пишаюся своїми учнями. Адже без їхньої наполегливості та бажання у нас би нічого не вийшло.Дійсно ентузіазму юних астрономів можна було позаздрити. Завдання чітко між собою поділили. До прикладу, Антон Грицищук, учень 5 (9) -Г класу фотографував перебіг явища за допомогою власних телескопа і фотокамери. На даний момент – це гуртківець з найбільшим досвідом. Учні 3 (7) -В кл. Фечо Богдан та Бежинець Тимур – початківці, але успішно виконали поставлене завдання: відеозйомка окремих фаз затемнення 2-х секундними фрагментами кожні щочотири хвилини.– Мені дуже цікаво відвідувати цей гурток. Ми досліджуємо багато цікавих речей з астрономії, але не тільки. Бачили вже у телескоп Юпітер, Сатурн, зорі. Ми також обговорюємо на гуртку різні фізичні явища, як працюють різні винаходи людства. Тому мені дуже подобається, – розповідає Богдан Фечо.Дивитися на Сонце незахищеним оком або в телескоп без спеціальних сонячних світлофільтрів небезпечно. Тож навіть ужгородці, які приєднувалися до юних астрономів, були озброєні спеціальними скельцями.Христина БІКЛЯН