«Світлофор» vs «Ямайка»: хто і як керуватиме Німеччиною після Меркель

І яким чином це позначиться на інтересах України, монополії «Газпрому» та можливостях «Нафтогазу»

Через два тижні в Німеччині завершиться одна з найяскравіших і непередбачуваних виборчих кампаній у її сучасній історії. Несподіване лідерство Соціал-демократичної партії (СДПН), що відома своїм тяжінням до тісних зв'язків з Росією, і перспектива її представника Олафа Шольца стати наступником Ангели Меркель на посаді канцлера тримає Київ у напрузі. Адже від подальшого політичного розкладу на «німецьких обріях» безпосередньо залежить врегулювання ситуації щодо «Північному потоку – 2» і продовження транзитної угоди з «Газпромом».

Але реальний стан справ у Німеччині складається для України більш сприятливо, ніж здається на перший погляд. Про це, зокрема, говорив голова Мюнхенської міжнародної конференції з безпеки Вольфганг Ішингер на форумі YES Brainstorming минулої суботи. На підтвердження його слів Mind зібрав кілька фактів про перебіг німецьких виборів і політичний стиль Олафа Шольца – цілком імовірного претендента на місце Ангели Меркель, з яким Україні, швидше за все, доведеться співпрацювати в енергетиці та на газовому ринку.

Національні особливості передвиборної кампанії

У США президентські перегони стартують незабаром після проміжних виборів і тривають майже два напружених роки. У Німеччині ж, навпаки, велика частина поточного року нічим не нагадувала, що 26 вересня відбудеться одне з найважливіших голосувань – вибори до Бундестагу та переобрання канцлера. Лише на початку серпня політики, які балотуються в парламент, почали провадити активну рекламну кампанію.

Щоби спостерігати за динамікою ситуації, журнал The Economist розробив власну модель німецьких виборів, яка постійно оновлюється. Вона враховує дані останніх опитувань, невизначеність електоральних настроїв, відомості про минулу діяльність партій для обґрунтування прогнозу щодо того, скільки голосів і місць може виграти кожна з них. Модель також показує можливий склад майбутньої правлячої коаліції.

Судячи з усього, вперше з 1950-х років Німеччина наближається до створення трипартійної коаліції.

Найімовірніший її склад отримав назву «Світлофор» (за партійними кольорами її потенційних учасників): СДПН, «зелені» та Вільні демократи.

Інший розклад «на трьох» у Бундестазі – консервативніший і називається «Ямайка»: ХДС/ХСС, «зелені» та Вільні демократи (партійні кольори її учасників – як у прапора острівної держави Ямайка в Карибському морі).

За таких варіантів Україна дійсно має привід для стриманого оптимізму. В цьому випадку правлячий політичний «мікс» у Німеччині навряд чи виявиться настільки лояльним до Росії, щоб визнати анексію Криму, заплющити очі на агресію Кремля, ухвалювати рішення в інтересах «Газпрому» в питанні стосовно «Північного потоку – 2» і нового довгострокового контракту про транзит російського газу українською територією.

Політичний стиль і погляди Олафа Шольца, якому пророкують місце канцлера, також дають змогу розраховувати на те, що він не виявиться відверто проросійським німецьким лідером. Його біографія не нівелює всі застереження з цього приводу, але залишає можливості для України побудувати з ним співпрацю на взаємних інтересах і вигодах.

Who is herr Олаф Шольц

62-річний Олаф Шольц – віце-канцлер і міністр фінансів в уряді Ангели Меркель. Він народився в Гамбурзі – «місті-державі», що знане своїми політичними, діловими та культурними партнерськими стосунками із Санкт-Петербургом. На ранньому етапі своєї політичної кар'єри в лавах СДПН Шольц потрапив до команди Герхарда Шредера, коли той був канцлером.

Шольц – типовий представник Гамбурга. Тобто має ті риси характеру, які часто асоціюються з бюргерами його рідного міста: прагматичний і відвертий. «Я ліберальний, але не дурний», – так він сказав про себе в одному з інтерв'ю. В релігії дотримується протестантських поглядів.

Сім років поспіль, із березня 2011 по березень 2018 року, Шольц обіймав посаду бургомістра Гамбурга. На його прощальному вечорі в мерії, як відзначали німецькі медіа, алкоголь не подавали.

Загалом кар'єра Шольца складалася помірковано і благополучно. Не відрізняючись харизмою, він ніколи не був яскравим політичним гравцем, що привертає до себе увагу. Проте, без темних плям у послужному списку Шольца теж не обійшлося. 2017 року його звинувачували в невмілих діях щодо приборкання заворушень, які виникли під час проведення саміту G20 у Гамбурзі. А німецький фінансовий регулятор підозрював Шольца в ухиленні від сплати податків. Але ці епізоди настільки далеко відійшли в історію, що навряд чи здатні викликати занепокоєння виборців у наші дні.

«Скромний, досвідчений політик, який знається на деталях», – таку характеристику Шольцу надав журнал The Economist. «Попри те, що його зовнішньополітичний послужний список невеликий, легше уявити Шольца, а не його суперників на виборах, Арміна Лашета й Анналєну Байєрбок, як він діятиме у стилі Ангели Меркель на перемовинах із Владіміром Путіним чи обговорюватиме угоди протягом усієї ночі на самітах ЄС» , – зазначає видання.

Але на відміну від Меркель, у Шольца «є ідеї щодо майбутнього Німеччини, включаючи плани з переходу до вуглецево-нейтральної економіки і розвитку експортного потенціалу».

Що Шольц хоче для Німеччини

Він обіцяє зводити більше будинків, щоби «зупинити надмірне зростання орендної плати», яке викликає постійне занепокоєння у виборців. Шольц також хоче посилити заходи для захисту клімату і перетворити Німеччину на провідного експортера технологій «зеленої» енергетики.

Але його основним пріоритетом буде підвищення мінімальної заробітної плати з 9,60 євро на годину до 12 євро. Шольц пишається тим, що ухваленням закону про введення загальнодержавної мінімальної зарплати Німеччина зобов'язана присутності партії СДПН в уряді. ХДС/ХСС, зі свого боку, наполягала на тому, щоб умови оплати праці залишалися на розсуд найманих працівників і їхніх роботодавців.

Крім того, що Шольц є кандидатом від СДПН, він із 2018 року обіймає посаду міністра фінансів Німеччини. До пандемії COVID-19 мав репутацію обережного в питаннях бюджетних витрат. Але зіграв при цьому важливу роль у просуванні плану ЄС з відновлення економіки на 750 млрд євро і пакету стимулів на 130 млрд євро на внутрішньому німецькому ринку. Однак його щедрість має межі. Менше, ніж багато представників СДПН, він підтримує «ліві» ідеї про збільшення державного субсидування і хоче, щоби до 2023 року Німеччина повернулася до «боргових гальм», які передбачає суворі обмеження на витрати федерального уряду та федеральних земель.

Якби німці безпосередньо голосували за свого канцлера, Олаф Шольц був би фаворитом. За даними соціологічних опитувань на кінець серпня, кандидат від СДПН більш ніж удвічі популярніший за будь-якого з основних суперників: Арміна Лашета від блоку християнських демократів і соціалістів (ХДС/ХСС) і Анналєни Байербок від «зелених».

Хоча Олаф Шольц лідирує в опитуваннях, фрагментованість електорату в Німеччині ускладнює прогнозування результатів парламентських виборів. «З 2005 року стрімко зросла кількість виборців, які не визначилися. Останні тижні перед виборами будуть важливішими, ніж будь-коли. З огляду на появу нових кандидатів, лояльне ставлення виборців до знайомих облич втрачає актуальність. Вірні прихильники Ангели Меркель не голосуватимуть за Арміна Лашета», – пояснює Торстен Фаас, професор Вільного університету в Берліні.