Браття по тероризму: як армія Росії копіює ІДІЛ, включно зі шляхом до поразки

Європейська правда

У лютому 1993 року колишній директор ЦРУ Джеймс Вулсі добре описав атмосферу після холодної війни. Він заявив, що США та союзники вбили великого дракона (тобто Радянський Союз), але опинилися в джунглях, де повно змій, маючи на увазі дрібні неспроможні держави, тероризм тощо.
І справді, донедавна Захід вважав, що головною загрозою є субдержавні суб’єкти, як-от ІДІЛ, тобто терористична організація "Ісламська держава".
Та життя довело інше.
Російські війська, напавши на Україну, застосовували обидва способи ведення війни - і традиційний, що є природним для "драконів", для суверенних держав; і тактику "Ісламської держави". Йдеться про тактику, що не має ідеології та спрямована на боєздатність, навіть коли її результати виявляються воєнними злочинами.
І у багатьох моментах тактика ІДІЛ дуже схожа на те, як діяла останніми роками путінська Росія.

Як бореться ІДІЛ
Організація ІДІЛ, що спершу була розташована лише в Іраку (і навіть мала на той час назву "Ісламська держава Іраку"), розпочала окупацію частини Сирії та Лівії у 2011 та 2014 роках відповідно.
Спочатку терористи покладалися на таємні операції, щоб проникнути до силових та військових структур за кордоном. Вони поглинали однодумців та окремих осіб та створювали фальшиві цивільні організації, а також збирали розвіддані, а ще - компромат про лідерів місцевих громад.
І водночас - заперечували присутність на цих територіях, стверджуючи, що "их_там_нет".
Для цього ІДІЛ поклала керівництво операціями за кордоном на своїх "відповідальних агентів", уповноважених вбивати, влаштовувати теракти, давати хабарі, вербувати тощо.
Цей метод виправдав себе. Вже у вересні 2013 року ІДІЛ стала домінантною збройною організацією в сирійському місті Ракка. Інфільтрація та рейди на арсенали як режиму Асада, так і збройної опозиції допомогли їм захопити достатньо озброєння.
А у 2015 році ця ж тактика виявилася успішною у лівійському місті Сірт, а також точково у купі міст по світу - від Філіппін до півночі та заходу Африки.

Схожість з діями Росії
"Назву "Україна", мабуть, не можна залишити і для цілком денацифікованого державного утворення... Денацифікація неминуче стане деукраїнізацією...".
Це уривки з усім нам відомої статті в РИА "Новости" за назвою "Що Росія має зробити з Україною". Це - зразок такого типу пропаганди, яка узаконює масове насильство та ліквідацію держави. Точно таку пропаганду використовувала ІДІЛ.
Проте паралелі між тактикою Путіна та "Ісламської держави" не закінчуються однією лише пропагандою. Схожими є способи ведення війни.
У 2014 році в Криму та на Донбасі Росія та її місцеві агенти цілком покладалися на тактику, яку використовувала до того "Ісламська держава". Інструментарієм як РФ, так і ІДІЛ були фальшиві цивільні організації, викрадення та вбивства, кампанії пропаганди та дезінформації, психологічна війна та інфільтрація своїх агентів до керівних органів.
Причому спочатку Росія, як і ІДІЛ, не визнавала, що застосовувала всі ці елементи тактики.
Є, звісно, і відмінності.
Наприклад, Росія для захоплення Криму здійснила одну з найбільших повітряно-штурмових операцій в історії Східної Європи, перекинувши туди свої війська. А ІДІЛ просто не мала військової потужності для подібних операцій. Однак вони також закріплювали твої перемоги у гібридній війні за допомогою звичайних збройних сил, як сталося з іракським Мосулом у червні 2014 року.
Цього разу вже ІДІЛ повторила російську тактику дій на Донбасі навесні 2014 року.
Утім, у 2022 році стиль ведення війни Путіна й ІДІЛ став ще більш схожим.

Зґвалтування та інші методи ведення війни
Демонстрація надзвичайної жорстокості в соцмережах, розстріли військовополонених, страта цивільного населення, зґвалтування та інші форми сексуального насильства - це воєнні злочини.
ІДІЛ використовувала їх як інструмент психологічної війни, щоб домінувати або знищити певні громади. Особливо це торкнулося єзидів у Північному Іраку.
Росія і раніше мала на озброєнні той самий інструментарій.
Зґвалтування як воєнний злочин неодноразово використовувалися підрозділами російських збройних сил під час чеченських воєн. Випадок полковника-ґвалтівника Юрія Буданова - чи не найвідоміший. Проте Amnesty International, "Меморіал" та інші правозахисні організації кажуть про багато інших випадків.
В Україні ця "зброя" РФ сумно відома.
Перехоплення телефонних розмов про зґвалтування українських жінок між російським військовим та його дружиною - особливо тривожний дзвіночок. Це означає, що така поведінка стає в суспільстві нормальною.
Це відбувається, коли кількість пропаганди на офіційному російському телебаченні та інших ЗМІ просто зашкалює.
І це не єдиний приклад спільної жорстокості РФ та ІДІЛ.
"Ісламська держава" робила ставку на саморобні вибухові пристрої (СВП), що стали відмінною рисою ведення війни ІДІЛ.
Між тим і Росія вчиняє так само.

У 2014-2015 роках РФ та керовані нею сепаратистські сили використали СВП понад 600 разів. А у 2022 році їхнє використання стало справді масовим.
Кількість та розташування СВП та боєприпасів, залишених російськими бойовими частинами в міських районах, у тому числі у дитячих парках та шкільних подвір’ях, шокує та залишається незрозумілою з військової точки зору.
"Ми думали, що Ірак - це жах, але Україна - колосальний жах", - сказав майор Кріс Хантер, найдосвідченіший британський експерт зі знешкодження терористичних бомб. Наразі чиновники ДСНС України стверджують, що фахівці з розмінування знешкодили понад 70 тисяч вибухових пристроїв, у тому числі тисячі СВП та мін-пасток. Тільки в Київській області знищено понад 18 тис. бомб.

Релігія як зброя
ІДІЛ добре відома зловживанням та використанням релігійних текстів для мобілізації, вербування і виправдання агресії та масового насильства. Ця організація вміє створювати наративи, засновані на фальшивих та/або вибіркових версіях історичних подій. Вони змішують їх із позаконтекстними релігійними текстами, а потім широко поширюють за допомогою різних медіа.
В результаті ІДІЛ змогла мобілізувати тисячі відданих іноземних найманців, створити міжнародні мережі підтримки.
Російська пропаганда також залюбки використовує релігію у війні з Україною.
Московський патріарх Кирило не лише узаконив "спецоперацію", а й подарував генералу Віктору Золотову, головнокомандувачу Росгвардії, ікону на благословення солдатів і війни.
Одночасно релігійні аргументи використовуються для виправдання дій кадировців.

Оперативні перемоги, стратегічна поразка?
Утім, схожими є також вразливості ІДІЛ та російських збройних сил.
Й одні, й інші потерпають від структурної кризи: обмеженість людських ресурсів для досягнення своїх стратегічних цілей.
ІДІЛ переважала чисельністю та озброєнням під час переважної більшості боїв, як проти державних, так і недержавних сил. Вона здобула численні тактичні та оперативні перемоги в період з 2013 по 2015 рік - так само, як і Росія в 2014 і 2022 роках.
Однак згодом "Ісламська держава" не змогла відстояти жодної з цих перемог. Це трапилося частково через обмежену силу, через місцевий опір, зовнішню підтримку ворогів ІДІЛ і взагалі через свою незаконну та злочинну поведінку.
Росія також постраждала від цього. Вона не може контролювати окуповану територію, зважаючи на високі темпи виснаження, сильний місцевий опір та безпрецедентну підтримку України з боку НАТО та міжнародних партнерів. Армія Путіна стикається з подібними структурними, військовими, моральними та юридичними проблемами.
Тому, ймовірно, в Україні на неї чекає така ж доля, з якою ІДІЛ зіткнулася в Іраку, Сирії та Лівії: здобуті оперативні перемоги, часом вражаючі, у підсумку вилилися у стратегічну поразку.

Автор: професор Омар Ашур,
голова програми критичних безпекових досліджень Дохійського інституту,
з Катару, для "Європейської правди"