42 кілометри за 3 години: малинський спортсмен долає фантастичні дистанції

News.dks.com.ua

На Білоцерківському марафоні він подолав 42 кілометри 195 метрів за 2 години 59 хвилин 44 секунди.

«Кожен створює себе сам», – вважає Іван Халепа, молодий малинець, спортсмен відомого Клубу любителів бігу «Hammers Run», про якого неодноразово писали чи не усі місцеві ЗМІ та інтернет-видання. І немає жодних перепон, які б зупинили його на цьому шляху. Головне — правильно розставляти пріоритети та крок за кроком йти до своїх цілей, з легкістю долаючи труднощі.

Нещодавно, приміром, хлопець здійснив те, що викликало захоплення всіх його однодумців — на Білоцерківському марафоні він подолав 42 кілометри 195 метрів за 2 години 59 хвилин 44 секунди. Від початку заснування клубу це не вдавалося жодному із його друзів-бігунів, попри те, що спільно самовіддано і наполегливо тренуються, кожного тижня пробігаючи десятки кілометрів, - розповідає infomalin.biz.

Вагоме досягнення, яке говорить про професіоналізм спортсмена, тепер відкриває яскраві перспективи перед Іваном, говорять учасники «Hammers Run». Зокрема, він отримав шанс долучитися до одного з найпрестижніших марафонських забігів у світі, який щорічно проводять у Бостоні (адже основна вимога при реєстрації — вибігти на попередніх змаганнях марафонську дистанцію за три години).

А також хлопець мріє стати учасником Лондонського марафону, який входить до популярної серії пробігів World Marathon Majors, — сподівається, що йому посміхнеться удача, оскільки у Англії відбір на кшталт грін-карти, як в лотереї.

Під час зустрічі Іван щиро радіє, ділиться сильними враженнями від спортивних здобутків. Емоції й досі зашкалюють.

«Днями стало відомо, що мене відібрали на Бостонський марафон — це була найзаповітніша мрія, — каже він. — Я вважаю, це заслуга всієї нашої команди «Hammers Run». Ми спільно тренувалися, а опісля друзі — і дівчата, і хлопці з клубу — приїхали у Білу Церкву, щоб підтримати (це, до речі, стало повною несподіванкою).

Вони знали, як для мене важливо пробігти дистанцію за три години. Всі так хвилювалися! Бо я ж прийшов до фінішу в останні секунди! Вони кричали: «Ваня, дожимай! Бостон!!!». І це додавало сил», — розповідає чоловік.

Пригадує, як засновник клубу Макс Попов останніх десять кілометрів взагалі біг поряд, і коли був момент, що Іван вже майже вибився із сил, здавалося — ще крок і зійду з дистанції — його підтримка додала впевненості: «І у мене — все вийшло! А дівчата вже чекали із шампанським, яке одразу відкоркували, щоб відзначити успіх! Це були незабутні враження! Коли ти переступаєш через себе, довівши всьому Всесвіту, що ти це зміг — то дає привід для гордості!»

Хлопець розповів, що захоплюється фізкультурою і спортом з дитинства. Як і більшість хлопчиків, любив грати у футбол — після школи швиденько робив уроки і миттю на галявину, що на Лісній, де з однолітками до пізнього вечора ганяли м’яча. Тому був фізично міцним.

А от першу велику дистанцію я пробіг спонтанно. Якось хлопці не прийшли на футбольне поле, як домовлялися — видно у кожного були якісь справи. І він вирішив замість матчу пробігтися до родичів, що жили у Щербатівці. Легко подолав сім кілометрів — тітка побачила його і мало не зомліла.

«Враз нагодувавши та давши перепочити, відправила з двоюрідним братом додому, щоб батьки не хвилювалися, куди я подівся. Це було своєрідне спортивне хрещення — мені сподобалися пробіжки на великі дистанції», — каже він.

Почав серйозно займатися бігом Іван у 27-річному віці (близько чотирьох років тому) — тоді у розпалі був капремонт дідусевого будинку, який успадкував хлопець й самостійно давав йому лад, і щоб урізноманітнити будні, розфарбувавши їх яскравішими фарбами, він вийшов на бігову доріжку. Невдовзі хобі перетворилося в професійніше заняття.

Десь через два роки почув від знайомих про клуб «Hammers Run».

«Познайомився з Максом і з того часу тренуємося разом та залучаємо однодумців, пропагуючи здоровий спосіб життя, — розповідає спортсмен. — Беремо участь (і гуртом, і окремо) у багатьох змаганнях, чемпіонатах різного рівня, трейлових забігах (найбільш складні в горах). Один із останніх, який успішно подолали, в Чорногорі (63 км) — дуже допомогли, до речі, трекінгові палиці. Радує, що з кожним роком у забігах беруть участь більше людей різного віку. Якщо раніше на трейлових дистанціях було по 150 учасників, зараз — по декілька тисяч…»

Вдома хлопець бігає в основному тричі на тиждень (під настрій), а коли готується до змагань — проводить п’ять тренувань кожних сім днів.

«Ніколи себе не силую — біг має бути в кайф і приносити задоволення, — зауважує. — Той, хто спробував хоч раз — зрозуміє. Під час пробіжки організм виділяє ендорфіни — природній наркотик. Крім того, відволікаєшся від всіх проблем. Коли біжиш, заглиблюєшся у власні відчуття, все інше стає другорядним, відходить на задній план. Біг — добрі ліки від стресу та багатьох хвороб. До речі, навіть ГРВІ я лікую бігом — коли відчуваю слабкість, виходжу на бігову доріжку. Організм отримує стрес — і загартовується».

Усім початківцям Іван радить взяти це до уваги, ніколи насильно не примушуючи себе до пробіжки. Потрібно обирати оптимальну дистанцію, від подолання якої організм почуватиметься краще.

«Крім того, важлива систематичність, — говорить далі. — Звичка виробляється за 40 днів — така у людини фізіологія. І обов’язково має бути мотивація: не для усіх ціль — вибігти марафон за 3 години. Може бути, приміром, бажання у 60-т почуватися так же круто, як у 30-ть, або просто підвищити імунітет чи позбутися серцево-судинних хвороб тощо».

Щоправда, Іван не обмежується лише бігом. Залюбки вирушає у велоподорожі.Свій перший гірський велосипед купив на другому курсі вишу, а в 23-ті роки придбав справжнього «італійця».

«Насамперед запам’яталася акція «Вишиваний шлях», яку проводили у 2016-му році. Тисячі спортсменів їхали з різних куточків країни до Києва, щоб символічно об’єднати Схід та Захід. Я долучився до велопробігу на Житомирщині. В цілому акція тривала 17 днів.

А якось я організував поїздку в Грузію. Ми 14 днів подорожували на велосипедах по горах, милуючись краєвидами. До речі, це найбюджетніший варіант мандрівки. Людина витрачається лише один раз — на велотранспорт, каремат, спальник, намет, а далі кошти потрібні тільки на квиток і продукти.

Найбільше запам’ятовуються, до речі, нестандартні моменти, приміром, як потрапляли у багатоденну зливу, просувались в горах, підсобляючи одне одному, розпалювали у проливний дощ вогнище, щоб зігрітися тощо. Отож спорт — це і нові, цікаві знайомства, мандрівки тощо. Спортивні тусовки об’єднують, розширюють кругозір», — розповідає він.

Крім того, Іван знаходить час на книги. Надає перевагу пізнавальній, філософській літературі, історіям про успішних людей, зокрема, серед улюблених авторів — видатний драматург, філософ і прозаїк Джордж Бернард ШОУ (який ще за життя по праву посів друге місце після У. Шекспіра), американський письменник, психолог, радник 32-го президента США Рузвельта, автор світових бестселерів і спеціальних методик про те, як домогтися успіху, Наполеон ГІЛЛ.

Також хлопець вивчає спеціалізовану літературу з промислової автоматизації та програмування, що необхідне для підвищення кваліфікації на роботі. Хлопець не звик тупцювати на місці, постійно розвивається і досягає вищого рівня.

За фахом він, до речі, інженер. Закінчував Київський інституті залізничного транспорту — один із чотирьох студентів із потоку здобув червоний диплом. Працював у Науково-дослідному та конструкторсько-технологічному інституті залізничного транспорту АТ «Укрзалізниця».

Зокрема, здійснював перевірки технічного стану несучих конструкцій поїздів «Hyundai», під час яких виявилися значні хиби і потяги відправили на гарантійний ремонт.

Наразі обіймає посаду інженера в шведсько-українській компанії «Лантманнен Акса Україна», яка розташована в Борисполіі спеціалізується на виробництві мюслей «АХА», готових сніданків «Старт», ін.

Іван вважає, будь-яка робота має бути до душі й давати поштовх до розвитку і самореалізації.

«Якщо цього не буде, однозначно покину посаду, незважаючи на розмір окладу», — каже він.

Хлопець націлений на успіх, хоче у будь-якому віці мати гнучкий мозок та бути всебічно-розвиненою особистістю, і, звісно, зустріти другу половинку, яка розділить його погляди. Отож, побажаймо йому удачі у всіх задумах і починаннях!

Марина КИРИЧЕНКО

Новини Житомира