У старих карбюраторних «Жигулях» встановлювали економетр, за стрілкою якого водій міг контролювати навантаження на двигун і коригувати стиль їзди. Прилад не вимірював витрату пального напряму, а реагував на розрідження у впускному колекторі.
Про це пише Autó és Motor.
Економетр був звичайним механічним вакуумметром без електроніки. Його тонким шлангом під’єднували до впускного колектора карбюраторного двигуна.
Положення стрілки змінювалося залежно від розрідження. Коли дросельна заслінка була частково закритою, вакуум був сильнішим, а покажчик залишався у зеленій зоні.
Під час сильнішого натискання на педаль газу заслінка відкривалася ширше, розрідження зменшувалося, а стрілка переходила спочатку в жовтий, а потім у червоний сектор.
На шкалі не було конкретних значень витрати пального. Замість цифр водій бачив три кольорові зони, за якими міг швидко оцінити режим роботи двигуна.
На ВАЗ-2107 рух у зеленій зоні міг відповідати витраті приблизно 6–8 літрів бензину на 100 км.
У жовтому секторі показник міг збільшуватися до 9–10 літрів, а під час руху в червоній зоні — приблизно до 14 літрів.
Такий прилад фактично заохочував до спокійнішої манери водіння. Плавний розгін, своєчасне перемикання передач і завчасне відпускання педалі газу допомагали довше тримати стрілку в зеленій зоні.
Економетр використовували і як допоміжний індикатор стану двигуна.
На прогрітому справному моторі під час роботи на холостому ходу стрілка мала залишатися стабільною. Помітні коливання могли вказувати на проблеми з герметичністю впускної системи або інші несправності.
Економетр встановлювали не на всі «Жигулі». На перших серійних ВАЗ-2107 у верхній лівій частині панелі був аналоговий покажчик тиску оливи.
У 1988 році «АвтоВАЗ» замінив його економетром.
Після поширення інжекторних двигунів і бортових комп’ютерів потреба в такому приладі поступово зникла. Сучасні автомобілі можуть напряму показувати миттєву та середню витрату пального, тоді як економетр лише опосередковано оцінював режим роботи двигуна за вакуумом у впускному колекторі.
