У справного автомобіля вихлопні гази практично прозорі й не привертають до себе жодної уваги. Та варто двигуну занедужати, як із труби починає валити густий дим, перетворюючи машину на рухому димову завісу.
Читайте також:
Чи можна зберігати шини в мішках. Головні правила вентиляції та захисту від сонця Досвідченому майстру достатньо лише поглянути на колір і відчути запах цього чаду, аби поставити мотору точний попередній діагноз. Справа в тому, що відтінок вихлопу — це прямий індикатор процесів усередині циліндрів.
Найбільш помітним є густий чорний дим, який найчастіше виривається з вихлопної труби дизельних авто під час різкого натискання на педаль газу.
У 90% випадків це свідчить про те, що пальне згоряє не повністю. Головними підозрюваними у таких ситуаціях стають зношені паливні форсунки, які замість тонкого туману банально «переливають» солярку струменем.
Плюс зважте на сажовий фільтр. У старих авто або машинах, де екологію DPF могли вирізати в гаражі, цей вугільний шлейф вилітає назовні взагалі без перешкод. Якщо ж чорні хмари повалили з бензинового мотора,
причина зазвичай криється в мертвому датчику масової витрати повітря (MAF), несправній турбіні або втомленому лямбда-зонді, через які блок управління готує занадто багату суміш.
Якщо позаду машини видно синій чи блакитний відтінок, діагноз однозначний. Двигун почав жадібно пожирати моторну оливу.
Олива проривається в камеру згоряння через зношені маслознімні ковпачки клапанів або залягання поршневих кілець на моторах із великим солідним пробігом. Метал зносився, зазори збільшилися, і мастило вигорає разом із бензином.
Ще одне типове джерело сизого диму — несправна турбіна. Коли її внутрішні масляні ущільнювачі зношуються, моторне мастило під тиском потрапляє прямо в гаряче стиснене повітря й летить прямісінько в циліндри.
Із білим димом ситуація найбільш підступна, адже тут важливо не сплутати його нормальний стан із поломкою.
Якщо машина злегка димить білим перші кілька хвилин після холодного старту восени чи взимку, то не варто хвилюватися. Це водяна пара від конденсату у глушнику. Двигун прогрівається до робочої температури, вихлопна траса висихає, і дим зникає сам собою.
Тут усе гаразд, видихаємо.
Справжня тривога починається тоді, коли густий білий або сивий дим валить клубами навіть на гарячому моторі й має їдкий, солодкувато-кислий хімічний запах. Це горить охолоджувальна рідина. Антифриз потрапляє в циліндри через пробиту прокладку головки блоку (ГБЦ), тріщину в самому блоці, дірявий радіатор системи EGR або пошкоджений масляний теплообмінник. Щоб точно це перевірити, варто придивитися, чи раптом антифриз у бачку не почав танути на очах.
Сірий або блідо-сизий дим зазвичай займає проміжне положення між чорним та білим.
Найчастіше він з’являється через неправильне співвідношення бензину та повітря. На бензинових моторах винуватцем нерідко стає збій датчика температури охолоджувальної рідини. Електроніка думає, що на вулиці лютий мороз, безбожно заливає свічки бензином, а водій помічає різкий стрибок витрати пального та раптові зупинки мотора на світлофорах.
Словом, будь-який стійкий кольоровий дим позаду машини не є приводом чекати чергового планового ТО. Що швидше ви доїдете до нормальної діагностики, то більше шансів відбутися заміною датчика чи прокладки замість повноцінного капремонту двигуна.
Читайте також:
Пекельна жижа. Що станеться з трансмісією, якщо сліпо вірити обіцянкам і не міняти мастило в авто
