За різними даними, від 10% до 30% всіх опублікованих в Мережі оголошень з продажу автомобілів належать перекупникам, які продають машини під виглядом приватників. Як їх відрізнити від справжніх власників?
«Перекупи» - це ті, хто скуповують автомобілі і після косметичного ремонту продають їх за вищою ціною. Під приватників можуть маскуватися перегонщики, а також представники автосалонів та комісійних магазинів. На відміну від звичайних продавців-власників, для всіх цих «підприємців» продаж машин - поставлений на рейки бізнес. Тому в хід ідуть різного роду відпрацьовані виверти, хитрощі і прийоми психологічного тиску, мета яких - збути товар за максимальною ціною. Купуючи машину у «перекупів», покупець ризикує нарватися не тільки на «кота в мішку», а й на певні види шахрайства.
Відрізнити власника від перекупника можна на стадії ознайомлення з оголошенням. Насамперед підозра повинна викликати невиправдано низька ціна, невідповідна роком випуску, а головне - пробігу. Добре, якщо в цьому випадку тільки скручений одометр, але бувають сюрпризи набагато серйозніше.
Трапляється, що ім'я продавця, його контактна інформація, або якесь інше слово в тексті оголошення являють собою інтерактивну посилання, яка відправляє користувача до додаткового списку автомобілів, виставлених на продаж. Всі вони реалізуються однією особою, який є або перекупником, або перегонником, або представником автосалону, який економить гроші на рекламі.
Багато цікавого можуть розповісти фотографії, опубліковані в оголошенні. Наприклад, у різного роду «підприємців» найбільш ймовірна наявність транзитних номерів на продаваної машині. Навряд чи справжньому власнику прийде в голову заздалегідь знімати машину з обліку до реальної угоди та отримання завдатку. Багато «бізнесмени» це розуміють і публікують фотографії взагалі без номерів.
Підозрілі знімки, зроблені на тлі мийки, автосервісу, промзони, або серед інших автомобілів з відсутніми номерними знаками. При цьому машина на фото у перекупників завжди зафіксована загальним планом, а детальні фото, а також окремі кадри з вадами - відколами, подряпинами і вм'ятинами - зазвичай відсутні.
Крім цього, на знімках інтер'єру слід уважно розглядати стан чохлів і обплетення керма.
Якщо вони нові, то скоріше за все машину продає «перекуп», який таким чином маскує потертості. Навряд чи простий приватник при продажу машини буде купувати нові чохли і оплетку.
Якщо на фото можна розгледіти в салоні авто додаткові паперові килимки зразок тих, які кладуть в автосалонах, то машина скоріше всього теж від перекупника. Адже подібні видаткові кошти продаються тільки оптом, і купувати їх простому приватнику у великій кількості просто нема чого.
Часто на фото при оголошеннях можна бачити складений на задніх сидіннях комплект гуми. Зазвичай так робить «перекуп», бо простий смертний як правило зберігає другий комплект коліс в гаражі, на балконі або ще де-небудь. Підозріло, якщо опубліковані фотографії дуже поганого дозволу, з логотипами інших сайтів, або зроблені в іншу пору року або в іншій країні (це можна зрозуміти за номерними знаками навколишніх машин, вивісками, до дорожніх знаків).
В описі автомобіля повинні насторожити такі фрази-штампи і жаргонізми, як «будь-які перевірки за ваш рахунок», «сів і поїхав», «американка», «повний фарш», «клима»,
«без подкрасов» і пр. Звичайно в тексті перекупників ніколи не зустрінеш такі індивідуальні деталі, як, наприклад, «експлуатувався рідко, їздили тільки на дачу», «проїхали 15000 км по Європі», «експлуатувався дружиною і підтримувався в акуратному стані» і т.д.
Чим частіше оновлюється оголошення, тим імовірніше, що за ним стоять «перекупи». Зазвичай текст їх оголошень виділений кольором, шрифтом, іншими способами, доступними на конкретному сайті за додаткову плату. Для залучення уваги вони готові вкладати гроші на просування своїх оголошень, в той час як більшість власників публікують їх безкоштовно.
Ще один варіант розкрити підступ - пробити в пошуковику номер телефону, вказаний в оголошенні. Якщо він фігурує відразу в декількох повідомленнях про продаж автомобілів, опублікованих протягом року, то це без сумніву перекупник. Адже звичайний власник автомобіля рідко продає машину частіше, ніж раз на рік.
Вперше розмовляючи з продавцем по телефону, не слід називати марку і модель машини, зазначеної в оголошенні. У цьому випадку підприємець може видати себе сам,
поцікавившись, який саме автомобіль цікавить покупця. Якщо в повідомленні зазначено одне ім'я продавця, а по телефону буде розмовляти зовсім інша людина, то це теж скоріше всього перекупники, так як справжні власники зазвичай публікують тільки свої контакти.
Вивести на чисту воду всякого роду «бізнесменів» на іншому кінці дроту можна за допомогою наступних питань: коли машина пройшла останнє ТО, коли була заміна масла або колодок, які на кузові подряпини та сколи, де конкретно обслуговувався автомобіль, а також - що за масло заливали, яка марка гуми літнього комплекту, а яка - зимового. Власник авто, майже завжди зможе відповісти на такі питання і розповість в самих найдрібніших подробицях всю біографію автомобіля. У той час як перекупник відповідатиме без ентузіазму, невизначено і узагальнено, уникаючи деталей і будь-якої конкретної інформації.
По телефону слід відразу дізнатися, хто саме вписаний в ПТС. Стандартна відповідь перекупника -машина записана на родича, який не може бути присутнім на зустрічі з причини хвороби, відпустки, відрядження і т.д. У зв'язку з цим продавець заявить, що готовий сам оформити всі документи і проблем з цим у нього, звичайно ж, не буде. Це стовідсотковий перекупник.
Слід мати на увазі, що перекупник майже завжди категорично відмовиться від торгу по телефону, в той час як власник часто готовий знизити планку заздалегідь. «Підприємцям» ж, як досвідченим психологам, завжди вигідніше заманити продавця на зустріч, щоб «обробити» його по повній програмі. Торг у них зазвичай самий мінімальний, при цьому перекупник до самого останнього моменту не покаже або не скаже, що у автомобіля є який-небудь вада.
