20 січня 1958 року на вулицях Лондона з'явилися перші в світі переносні радари, які фіксували швидкість руху транспорту. Прилад випромінював електромагнітний сигнал, який відбивався від металевих поверхонь автомобіля, що рухався назустріч. Відбита хвиля поверталась до пристрою. Радари були занадто великих розмірів, тому їх розміщували в багажнику поліцейського автомобіля. Інший тип радарів встановлювався на капоті. Прилади були недосконалі і громіздкі, не відрізнялися особливою точністю вимірювань.
Інформація про рух автопорушника фіксувалась радаром і передавалася на спеціальний прилад в салоні поліцейської машини. Він не лише фіксував дані, а й друкував штрафну квитанцію. Вартість незручних пристроїв становила 600 фунтів за одиницю. В 1959 році в Німеччині вперше був застосований переносний поліцейський радар.
З часом американська фірма Radatron Tonawanda розпочинає випуск перших міні-радарів. Вони були зручніші в користуванні. Згодом ними стала користуватися більшість країн світу. Про те, як працює цей прилад було опубліковано одному з американських журналів.
Вважається, що ця публікація дала поштовх для розробки та продажу антирадарів. Мініатюрний прилад встановлювався в автомобілі, він вловлював "зондуючий" імпульс поліцейського радара. Попереджав водія звуковим чи світловим сигналом. Поява на ринку антирадарів викликало величезний резонанс і чималий попит. З часом у штатах Чикаго, Вірджинія і Вашингтон прийняли закон про заборону антирадарів.
В Радянському Союзі перші радари для контролю швидкості з'явилися влітку 1972 році. До 80-х років минулого століття даішники використовували механічний радар "Фара". Перевищення швидкості він фіксував спалахом лампочки на приладі. "Поріг" спрацьовування інспектори встановлювали на "око".
Сучасні імпульсні радари можуть вимірювати швидкість на відстані 500 м. Причому, одночасно двох машин. Радар описує швидкість від 20 і більше 200 км на годину. Похибка становить приблизно на 2 км. Для фіксації швидкості достатньо від 0,2 до 0,4 секунди. Лазерний радар має радіус дії до 1 км. Але він не може працювати в тумані.
Найвища швидкість, яку вдалося зафіксувати поліцейським радаром, була зафіксована на швейцарському автобані між Берном і Лозанною. Це сталося в 2010 році. Порушником виявився 37-річний швед, який мчав зі швидкістю 290 км/ч на своєму "Mercedes-Benz SLS AMG". Вартість такого авто становить $250 тис. Водію був призначений штраф у розмірі $1 млн.
Любов КАРНАРУК
