Інженери створили багато корисних функцій для автомобілів. Але частина з них виявилася подібною лише на словах.
Тож, користь яких саме елементів машини є дійсно трохи перебільшена. Про це йдеться в Ukr.Media.
Однією з таких функцій є датчик дощу.
Корисна за своєю суттю річ, яка, відчуваючи краплі на лобовому склі, сама активує двірники, за 20 років існування не стала розумнішою або вправнішою.
Часто трапляється, що склоочисники раптом починають ялозити по сухому. Або, навпаки, дощ вже щосили йде, а двірники сплять. Якщо банальний з точки зору інженерії датчик не хоче працювати як слід, То навіщо він потрібен?
До цього списку входить й двозонний клімат-контроль.
По-перше, ситуацію, коли водієві хочеться їхати в холоді, а передньому пасажиру в теплі, складно уявити. У будь-якому випадку забезпечити радикально різний мікроклімат в компактному просторі сучасного автомобіля — утопія. Так що всі ці налаштування з індивідуальною температурою для водія і пасажира — від лукавого.
Знайшлося місце й для багажнику з фотоелементом.
Знову ж таки в теорії дуже зручно. Як відкрити багажник,
якщо руки зайняті чимось габаритним? Фотоелемент, захований десь під бампером, вирішує проблему. Проведи там ногою - і система, звірившись з сигналом від брелока в твоїй кишені, розкриє двері. Але то в теорії. На практиці ця операція перетворюється в ритуальне пританцьовування навколо машини з просуванням ноги все далі, і далі, і далі... Тут головне - вчасно зупинитися, поставити коробки на землю і відкрити багажник руками.
Замикає список подібних функцій датчик сліпих зон.
На папері все прекрасно. Датчики, що відстежують попутки, які ви можете не бачити в дзеркалах заднього виду, жовтим миганням світлодіодів підкажуть, що перебудовуватися небезпечно. Але в щільному потоці сучасних міст в сліпій зоні навколо вашого автомобіля майже завжди хтось є. Тому з корисної фішки такі датчики перетворилися на щось подібне напису "не притулятися" на дверях метрополітену — і на ті, і на інші ніхто не звертає уваги.
