Черкассы

“У священників рве дах”: черкаський ієрей про бізнес і гріхи, алкоголізм із дозволу церкви та святкування похоронів

1 фев•ПРО ВСЕ.ck.ua

Володимир Педько - бізнесмен, спортсмен, вихователь у таборі для дітей і досі холостий 33-річний черкасець. Своє наповнене подіями життя чоловік поєднує ще й із Православною Церквою України, де він - ієрей черкаської єпархії.

Чому амбітний юнак обрав життя з обмеженнями, святкує нехристиянський Новий рік і як засинає під час служби - він розповів журналістам “Про все”.

Володимир Педько - священник, який стрибав із парашутом, зробив собі татуювання, грає на гітарі і мріє зробити домашнім улюбленцем вовка.

- Чому молодий і амбітний юнак вирішив стати церковним служителем?

- Вперше я з церквою познайомився у 14 років, коли прийшов у табір “Пласт”. У ньому був позаконфесійний предмет “духовне виховання”, в якому потрібно розвиватись у своїй вірі. І там я на свою голову заявив, що православний.

Довелося ходити на службу кожну неділю і десь до 16 років це відбувалося через силу. А потім вирішив у ньому детальніше розібратися. Потрапив у середовище віруючих, яке вибивалося зі стереотипних шаблонів. Зрозумів, що церква - це круто, а не те, до чого ми звикли. І з часом лишився “у системі”,

щоб показать іншим прихований бік християнства і змінити церкву зсередини.

- Під час служінь у вас виникали гріховні думки?

- Звісно. Набагато рідше виходить молитися нормально, не думаючи ні про що, ніж навпаки. У нас служба триває дві години і весь час концентрувати увагу неможливо. Інколи я навіть засинав на кілька секунд на службі. І це все вибиває з налаштування до молитви. А все, що вибиває із налаштування і не потрапляє в ціль, - це гріх.

Якщо я йду готувати сніданок і відволікаюсь від нього на перегляд кінофільму, то це вже є гріх (у повсякденному, а не духовному плані). Тому що прийняв одне рішення, а потім порушив його і зробив інше.

- Якщо священнику зізналися у вбивстві, він може піти в поліцію й розповісти це?

- Якщо людина покаялася у вбивстві, то таїнство відбулося. Священнослужитель нічого не має права розповідати. Хоча я ж можу щотижня когось убивать і каяться.

Але в церкві є епітимія - покаяння з визначеною кількістю поклонів і молитов, які повинні налаштувати людину на правильні думки. І насамперед священник має так вплинути на людину, щоб вона зізналася у скоєному правоохоронцям.

Якщо він цього не зробить, то стане співучасником злочину, бо приховав інформацію. І коли йтиме суд, священника потрібно засудити так само, як і вбивцю.

Тому якщо священник не зміг зробити так, щоб людина зізналася у скоєному, то повинен піти в поліцію і взяти відповідальність на себе. Це буде правильно.

- Про що сповідуються діти?

- Інколи трапляються випадки, коли дорослі формують у дітей неправильне розуміння, що таке гріх. Тоді діти приходять і каються у тому, що списували на уроках або не слухалися батьків. Доводиться їх зупиняти під час сповіді.

Тут важливо розуміти: якщо дитина не вважає за гріх якийсь вчинок - отже, це не гріх для неї. І те, що батьки нав'язують своє бачення гріха, для молодшого покоління не має жодного значення. Натомість воно формує неправильне розуміння віри у дітей.

- Священники отримують задоволення від того, що їм сповідаються?

- Інколи священники вводять людей у ще більший гріх, особливо молодих. Тому що церковні служителі обмежують себе в житті й через це у них рве дах - вони більше “докопуються” і усолоджуються гріхами інших.

Миряни ж зобов'язані розповідати,

якщо під час сповіді щось відбувалося “не так”. Тому що через створений культ священників до них ставляться як до ідолів. Через це виникає багато проблем.

- Люди зраджують лише тілом?

- Якщо ми думаємо про щось гріховне, значить уже грішимо. Якщо подумали, що хочемо когось убити чи зайнятися з кимось с*ксом, - значить, ми вже це зробили. І зраджує навіть той, хто лише думає про цей вчинок.

- Одностатеві стосунки - гріх?

- Я не хочу цього казати, бо щоб не було написано під цими словами - на нього вже буде накладений певний відтінок. Фанатики і віруючі скажуть: “Слава Богу, він сказав, що це гріх” і житимуть далі у своїй ілюзії. А гомосексуальні люди чи ті, хто має такий досвід, відшугнуться від церкви.

Одностатеві стосунки - не більший гріх, ніж будь-які інші. Він не виділяється з рангу інших гріхів - це те ж саме, що не постити, зрадити дружині, розлучитися чи не молитися за рідних.

- Алкоголь, сигарети та наркотики - що церква забороняє, а що вітає?

- Вживання всіх психотропних речовин церква засуджує. Є відступ щодо наркотичних речовин через причини його вживання - якщо у медичних цілях,

то використовувати такі речовини можна.

Однак незважаючи на те, що алкоголь також психотропний, жорсткої заборони на нього немає. Алкоголізм - церковна проблема. Бо до нього ставляться настільки поблажливо, що він скрізь - на храмових святах, поминках і хрестинах тощо.

Куріння ж навпаки - під забороною. І на скількох похоронах я був - жодного разу не бачив, щоб там курили - лише напиваються. А краще б цигарку палили.

- Християнський похорон - лише траурний?

- По божому вченню священник повинен приходити на похорон у білому облаченні. Але зазвичай священники намагаються одягатися нейтрально - у рясу жовтого кольору.

Мертвеця також повинні одягати у все біле, а в ідеалі - обгорнути у крижму. Траурний одяг на похороні взагалі заборонений.

Насправді у світосприйнятті християнина у смерті немає нічого поганого, бо людина йде до Бога.  Однак у теорії ми з цим погоджуємося, а коли доходимо до практики, то слова “давайте відсвяткуємо похорон вашої мами” звучить дуже дивно. Хоча смерті святих Церква святкує.

- Чи православно правильно святкувати Новий рік?

- Я виступаю за те,

щоб не було подвійних стандартів. Якщо ми відкидаємо святкування мирських подій і визнаємо, що це не християнське свято, то повинні відкидати і скорботні періоди. Тобто день вшанування героїв АТО і День пам'яті заморених голодом не стосуються моєї віри, а отже я не повинен скорбити разом із усією країною. І тут питання до мого психологічного здоров'я: як я можу не переживати за те, що сталося з Небесною сотнею? І чи можу я взагалі називатися християнином, якщо разом зі своїм народом не скорблю?

Тому якщо хтось не визнає державні свята та традиції, то нехай і від скорботних моментів відмовиться.

Я ж відсвяткував Новий рік декілька років тому в ополонці: пірнув у воду під бій курантів в одному році, а винирнув у наступному. А цей Новий рік ми з друзями відсвяткували у горах під Говерлою, коли снігу було по пояс.

- Люди звикли, що священники ходять у рясі. Але ви надягаєте й абсолютно мирський одяг - джинси, шорти і футболки. Чому?

- Я скрізь за практику і логічний підхід. Церковний одяг має використовуватися для конкретних цілей і мети. Якщо я піду в церковній рясі у клуб танцювати,

це буде неадекватно. Багато священників мають радикальну думку, що скрізь мають з'являтися у рясі. Але чим частіше ми будемо знімати підрясники - тим ближчими будемо до людей.

Однак підрясники - це спідній одяг священників. Зверху для служінь потрібно надягати рясу. Зайти до патріарха у підряснику - це те саме, що заявитися до Президента у трусах.

- Позацерковне життя: хто ви, коли виходите з храму Кирила і Мефодія УПЦ?

- У мене є бізнес - влаштування таборів і походів із дітьми та дорослими. Є собака Хантер, про якого я дуже давно мріяв і який зі мною всюди - у горах, на прогулянках і в таборах. Звісно, що є сім'я та друзі. Зараз я навчаюсь у духовній академії, а в майбутньому планую здобути вищу освіту психолога чи філософа. Вмію грати на гітарі, стрибав із парашутом, здобув категорію у спорті. Нещодавно зробив собі татуювання вовка і мрію про такого справжнього. Але це далека мрія - на той період, коли у мене буде 100 гектарів свого лісу й території.

Неможливо бути християнином, якщо ти не ведеш поза церквою справжнього людського життя. Це християнське середовище мимоволі робить із себе секту і поглинає священників і віруючих, які там ховаються від справжнього світу.

Моє особисте життя не менш важливе, ніж церковне.

Спілкувалася Аліна Євич

Читайте еще