Черкассы

Подружжя із Тальнівщини чекає на повернення сина, який воює під Бахмутом

Галина та Петро Бродовенки із Поташі на Тальнівщині в шлюбі уже 39 років. Зустрілися вперше у батьківській хаті Галини Леонідівни. Її майбутній чоловік приїхав у село по розподілу працювати ветеринаром, і винаймав у її мами кімнату. Весілля була не гучним, однак із троїстими музикантам, пригадує жінка.

Спочатку у подружжя народився син, згодом донька. Як каже Галина Леонідівна, за другою дитиною в пологовий прийшли, як і бажають – якнайшвидше. Натепер уже мають і четверо внуків.

Подружжя за багато років пройшли багато випробувань. Одне із найтяжчих – хвороба пані Галини. Тоді, пригадує жінка, у неї були проблеми із опорно-руховим апаратом. Три роки вона буквально не могла ходити і якийсь час навіть була прикута до ліжка. Петро Корнійович достойно пройшов через цей період та був справжньою опорою для своєї дружини.

– І на руках носив, коли потрібно було, і підтримував, що морально, що фізично. Возив у лікарні, на різні обстеження, до різних фахівців. Діти теж брали із нього приклад і разом ми впорались. Я потихеньку виходилася, тепер пораюсь вдома по господарству,

– каже жінка.

В той час, пригадує Галина Леонідівна, через її хворобу у сім’ї була ще й фінансова скрута. У сина був якраз завершальний рік у школі і не було навіть за що придбати йому вбрання на випускний вечір. Та родина пройшла і крізь ці складнощі, що зміцнило їхні відносини.

Зараз же у Бродовенків нове випробування – їх син боронить країну від ворога. З перших днів повномасштабного вторгнення він добровільно став до лав ЗСУ. 26 лютого чоловік звернувся у військкомат, а вже 5 березня розпочав службу. Батьки кажуть, що син не міг інакше, адже зростав патріотичним та люблячим свою країну. Нині він перебуває в одній із найгарячіших точок російсько-української війни – на Бахмутському напрямку. Серце батьків хоч трохи заспокоюється, коли син виходить на зв’язок і дає знати, що він живий і здоровий і вони сповідаються, що зовсім скоро він повернеться додому і це випробування для них теж закінчиться.

Та попри це життя Бродовенків продовжується. Нещодавно подружжя вітали із річницею весілля. Діти подарували їм в цей день красивий букет білих троянд. Галина Леонідівна каже,

що без квітів у них не обходиться жодне свято.

– Чоловік завжди дарував мені квіти і дарує до сьогодні. Протягом усіх років разом – де, яка квіточка цвіте, він обов’язково мені принесе. Чи то ряст, чи проліски, чи півонії. І в людей просив, коли гарні квіти бачив, і в лісі збирав букети. Цю звичку – дарувати квіти і діти наші перейняли.

Жінка додає, аби мати міцну сім’ю – важливо не тримати один на одного образи.

– Посварилися, покричали один на одного, а спати все одно разом лягайте. Як казала моя бабуся – ковдра всіх помирить. Ідеальних стосунків не буває, але треба вміти йти на компроміси і берегти шлюб. Найлегше – розійтися, якщо тільки щось не заладилось, але це не завжди правильне рішення. Любов треба берегти.

Тая АГАВЕРДІЄВА

Читайте також: Слідом за братом-військовим: жителька Тального вже вісім років боронить нашу країну від ворога

Читайте нас також в Telegram!Запис Подружжя із Тальнівщини чекає на повернення сина, який воює під Бахмутом спершу з'явиться на Вісті Черкащини.

Роза, школа, Комната, вторжение, Поташ

Читайте еще