Ботанічна загадка Чернігівщини: у Мезинському парку ростуть незвичайні рослини

На півночі Чернігівщини збереглися рослини, які значно звичніше було б побачити у Карпатах, а не біля Десни. Один із таких ботанічних «гостей» – фегоптерис з’єднуючий, більш відомий як букова папороть. Днями фахівці Мезинського національного природного парку в межах наукової програми «Літопис природи» обстежили два місця зростання цієї рідкісної папороті поблизу села Радичів. Науковці встановили, що на одну з популяцій негативно вплинули сезонні природні умови. Букова папороть особливо цікава тим, що в Україні тяжіє до гірських і вологих лісових територій. Для Мезинського НПП цей вид вважається нетиповим і однією з ботанічних особливостей території. Та це далеко не єдина природна цікавинка парку. Тут росте страусове перо – папороть, окремі екземпляри якої можуть формувати листки завдовжки майже два метри. Також трапляються сальвінія плаваюча, водяний горіх, черемша та понад десять видів орхідей. Особливо цікава сальвінія плаваюча – представник надзвичайно давньої групи рослин. А у водоймах і заплаві Десни збереглися рідкісні водні види, для яких природний режим річки є фактично умовою виживання. Загалом флора Мезинського національного природного парку налічує 772 види. 18 із них занесені до Червоної книги України, 13 мають регіональний охоронний статус, а окремі види перебувають під захистом Бернської конвенції та Європейського Червоного списку. Тож Мезинський парк – це не лише знамениті краєвиди Десни та місця, де тисячі років тому жили мисливці на мамонтів. Це ще й своєрідний ботанічний острів Чернігівщини, де поруч можна зустріти поліські, водно-болотні та навіть нетипові для рівнинної Сіверщини «гірські» види рослин.