Усі свої сімнадцять років я прожив у мальовничому селищі Радичів, що в Коропському районі. Щодня мав можливість милуватися біля свого двору річечкою Васьковаха, влітку купатися у Десні, красу якої оспівував Олександр Довженко. Тут багато століть проживають люди, цю місцевість вони обрали не даремно, адже тут є все до чого рветься людська душа: річка з її безкрайніми весняними розливами, гори, що часом нагадують крилаті Карпати, ліси, що полонять своїми дарами. А все це разом ми звемо просто − природа. Хто не любить милуватися її чарами, відпочивати в теплу сонячну погоду на зелених галявинах той не торкався серцем її краси. Там перехоплює дух від цвітіння акації, пахощів лип, аромату трав’янок, просто від чистого свіжого повітря. Ми щодня захоплюємося дивами природи, красою яку подарувала нам матінка-земля, осуджуємо тих, хто засмічує планету. А що зробив кожен з нас задля її порятунку?
Одинадцять років, які навчався в школі, вчителі і батьки намагалися прищепити нам любов до природи, вчили цінувати те, що ми маємо. Але я був водночас свідком того, як знищуються рідкісні види рослин і тварин.
На щастя 10 лютого 2006 р. з метою збереження краси Коропщини було засновано Мезинський Національний природний парк.
Сьогодні зустріти на території парку диких тварин − не новина. В лісах можна випадково зустріти диких свиней, козуль, оленя і навіть рись. Але культурі поведінки на природі населення залишається бажати кращого. Як не намагаються інспектори та співробітники парку створити спеціально відведені місця для відпочинку, але молодь продовжує залишати після себе купи сміття. Дедалі частіше річки засмічують пластиковими пляшками, бляшанками, різноманітним мотлохом, а в сезон купання самі ж і страждають від своєї безвідповідальності.
Ще навчаючись в 11 класі перед нами, учнями, постало питання, яку професію обрати, ким стати у майбутньому? Ключове питання для випускника – прийняти правильне рішення, адже від цього залежить наше подальше майбутнє. Ким хотів стати я? Де я планував навчатися? Про що мріяв?
Я точно знав, що хочу пов’язати своє майбутнє із захистом навколишнього середовища. Тож не відкидаю впливу свого дідуся, який багато років працює лісником,
а я йому допомагав. Мій вибір професії еколога свідомий. Я вступив до ЧНПУ ім.Т.Г.Шевченка на хіміко-біологічний факультет на кафедру «Екології і охорони природи».
Мої хвилювання з приводу навчання в університеті виявилися марними. Відгуки про навчальний заклад студентів тільки найкращі, чудові викладачі, лекції яких, надовго залишаються в пам’яті, ґрунтовна навчальна база, людяне відношення до студентів.
Незмінним керівником кафедри «Екології і охорони природи» є Карпенко Юрій Олександрович. До послуг студентів, що навчаються: студентські гуртожитки (100% забезпечення), спортмайданчики, тренажерні зали, студентський профілакторій, їдальня, буфети, наукові, спортивні та художні гуртки, а також туристичний клуб тощо.
А ще у світлі нинішніх подій важливо й те, що університет має військову кафедру – тут йде підготовка за програмою офіцерів.
Я не відкидаю того, що для гарних результатів навчання необхідно докласти чимало зусиль, але воно того варте! Нові предмети, нові друзі, нові враження. Щоб стати екологом потрібно скласти тести ЗНО з трьох предметів: українська мова і література,
математика (профільний), географія або хімія (за вибором). Я поступив на цю спеціальність і мені подобається. Зараз я навчаюся на другому курсі.
Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї?
Україна за світовими стандартами - країна не дуже велика. Але, на мою думку, її можна порівняти з безцінним діамантом в оточенні земель інших країн. Діамантом, який передали нам пращури і який ми повинні залишити після себе наступним поколінням. І якщо ти вважаєш себе гідним сином чи дочкою рідної землі, то маєш берегти, примножувати її красу - і тоді вона заквітчає твоє серце й життя добром, і щастям.
Особисто я пообіцяв собі, що зроблю все можливе, аби отримати диплом фахівця і працювати на користь рідної землі.
Ігор ВЕТОХА, житель с.Радичів Коропського р-ну, нині − студент 2 курсу хіміко-біологічного факультету Чернігівського національного університету імені Т.Г. Шевченка
