В чернігівських регіональних медіа промайнула офіційна інформація про «свіжу» і важливу подію: голова Чернігівської ОДА Валерій Куліч приймав у Чернігові і мав офіційну розмову з Надзвичайним і Повноважним Послом Держави Ізраїль в Україні паном Еліавом Бєлоцерковські. Ліворуч та праворуч від очільника обласної виконавчої влади у тих перемовинах сиділи, звісно, і голова обласної ради, і чернігівський міський голова, і решта достойних персон з нашого боку. І все б нічого. Бо. І теми серйозні порушували, і розмова, наче б то, вийшла конструктивною. Бо. Є сенс співпрацювати у «глибокій переробці сільгоспсировини», є кому взятись з обох боків за «розвиток високих технологій». Більше того, принагідно подякувавши ізраїльтянам в особі пана посла за підтримку суверенітету України, допомогу постраждалим унаслідок агресії на окупованих територіях, окремо йшлося про «запозичення досвіду із забезпечення державної та регіонально безпеки, реабілітації воїнів та життєдіяльності громади в умовах збройного конфлікту». Було «задекларовано», «визначено пріоритети», «окреслено перспективи»,
націлились на «інтенсифікацію стосунків», де в найближчому майбутньому – нові зустрічі і спільні проекти. Словом, все на високому офіційному рівні, все – чин чином, як і має бути за таких обставин, як того вимагає протокол. Але. В тому ж регіональному інформаційному просторі сьогодні, поруч з репортерськими звітами про ту офіційну зустріч, «гуляє» ціла галерея фотодокументів про неї. І деякі фото – для тих, хто розуміє -- просто «вибивають із сідла», примушують ніяковіти. Там наш чернігівський міський голова якісь такі фігури з рук складає, що то навіть не кожен спеціаліст із сурдоперекладу прочитати здатен. А я вам ось, що скажу. Мова жестів, складання пальців у ті чи ті конструкції – не така проста і невибаглива річ, як то здавалося б на перший погляд. Кожна людина в тому може запримітити те, що вона може або хоче, або б хотіла чи не хотіла бачити. Руки взагалі при поважній розмові краще тримати в кишенях. Або спокійно складеними на столі. Або під столом. Мені так здається. Дуже поважаю чернігівського міського голову. Можливо, саме й завдяки моєму електоральному голосу він тепер міський голова Чернігова.
Мені все в моєму міському голові подобається – його активність, турботливість, його вболівання за громаду, його власна успішність, його, врешті-решт, щирість, коли він виступає на людях, при широкому загалові. Єдине, що, на мою думку, «псує малину», так то ота нерозбірлива його жестикуляція. Я розумію, що то через експресивність, через щирість. Але, смію зауважити -- то шкодить. То як ложка дьогтю в бочці з медом. Порадив би нашому пану міському голові підібрати чи в Чернігові, а краще в Києві, доброго іміджмейкера, спеціаліста, який би раз і назавжди «вгамував» йому руки під час ораторства. За те, звичайно, треба буде заплатити немалі гроші. Ну, то й треба заплатити! Думаю, пан голова має звідки. Бо дивлюся, ото, на те фото з послом ізраїльським, і переживаю. Аж трясусь. Не дай Бог, щоб чужий чоловік чортішо подумав. Бо ми тут, у Чернігові, всі чесноти нашого міського голови, всю його добропорядність і доброзичливість добре знаємо, а ізраїльський посол, він же всього того не знає! З найкращими побажаннями Іван Коваленко
