УКРАЇНА НА ПОЛОТНАХ ОЛЕГА ЧУЧУПИ
У Прилуцькій районній бібліотеці відкрилася виставка місцевого художника Олега Чучупи «Весна, написана аквареллю». Експозицію виставки переважно складають роботи на патріотичну тематику – від доби Козаччини до подій Майдану та АТО. Є серед робіт і пейзажі, де основу складають соковиті та свіжі «картинки» з життя українського села. З власних спостережень хочеться відзначити, що більшість талановитих людей – скромні. До таких відноситься й пан Олег. Адже відкриття його таланту (без перебільшень!) відбулося для Прилук зовсім недавно, хоча він малює із самого дитинства, його роботи виставляються на всеукраїнських виставках більше двадцяти років, а написані художником картини розлітаються по всьому світу – від ближнього зарубіжжя до країн Північної Америки, Австралії, Лівії. Пане Олегу, коли Ви відчули, що малювати – це ваше покликання?
З дитинства і відчув (посміхається). Тоді це відчули й мої батьки, адже я обмальовував усі стіни в домі (тоді стіни ще білили крейдою – і це було моє улюблене полотно). Більш усвідомлено це відбулося у юнацькому віці,
коли обирав професію. Ви маєте професійну освіту художника?
Я навчався на професію більш практичну – інженермеханік. Тоді мені здавалося, що треба мати певну опору – її і вбачав у професії, яка не залежить від Музи. Хоча я знав, закінчу навчання і малюватиму. Так воно й вийшло – з того часу мою сім’ю годувало мистецтво, хоча я й мав офіційну роботу на Прилуцькому заводі «Тваринмаш». То ви самостійно опановували ази живопису?
Можна й так сказати. Хоча в мене були вчителі, яким я завдячую знаннями професійних тонкощів. Свої перші роботи я відкрив для глядача в художньому салоні Анатолія Риженка. Картина була продана відразу ж через три дні! Моєму щастю не було меж! Це додало натхнення і впевненості. Тоді я тількино закінчив навчання і зрозумів, що хочу малювати! Ази малювання, аби не бути гіршим від професійних художників, я відкривав самотужки через книги. Але ж чи достатньо самих книжок для такої професії?
Я теж це згодом зрозумів, що окрім того, що я вчу теорію, мають вправлятися і практично. Моїм учителем, який перевіряв, що я засвоїв,
був Шелест Микола Миколайович – Заслужений діяч мистецтв України, його майстерня знаходилася в с. Мазки. М. Шелест став моїм головним екзаменатором, за що я щиро вдячний, адже мене навчав азам живопису такий великий Митець!.. Хто першим оцінив Ваші роботи, сказав, що це варте того, щоб працювати далі?
Моїм першим критиком і натхненником став батько. Він також мав талант до малювання, хоч і працював медиком. Він, до речі, й познайомив мене з Миколою Шелестом, сказавши, що мої здібності варто розвивати. Яка переважна тематика Ваших робіт?
Патріотична. Я взагалі за своїм світоглядом, не лише в політичному сенсі, але і в життєвих позиціях, підтримую націоналістичні ідеї. Тобто я вважаю, що наш обов’язок як українців знати свою історію і передавати її нащадкам, любити Україну, не цуратися, а пишатися тим, що ми народжені в цій країні. Я малюю українське село, картини з козацької епохи, сучасних українців, воїнів і борців сьогодення, полюбляю закарбовувати і мінливість прилуцьких вуличок…
Звідки у Вас потяг до відображення історії? Ще в шкільному віці була можливість поїхати до країн Прибалтики.
Я побачив наскільки в тих країнах розвинуте почуття патріотизму, відображене в полотнах. Виникло відчуття якогось приниження, що в нас на Прилуччині картин такої тематики мало. Ось і вирішив, що хочу малювати картини, які відобразять увесь героїзм нашого народу – адже він є! Це й славетні козаки, і сучасні воїни АТО, і волонтери, і жінки, що чекають своїх коханих та синів!.. Вам це вдається, адже, дійсно, Ваші роботи особливі, Ви маєте свій стиль…
Я пишу в стилі реалізму, хоча як і в художника своє бачення, свій почерк у мене сформувався. Раніше я працював над картиною місяцями, я жив тим полотном, яке створював. Часто чув – навіщо так довго працювати над однією роботою? А тому, що хотів, щоб закордоном, де купували мої роботи, побачили Україну сильною, з героїчним минулим і сьогоденням – такою як вона є!.. Скільки робіт у Вашій колекції? Я завжди малював і продавав – це був мій заробіток. Отже, точно підрахувати не зможу. Але я вже намалював більше тисячі полотен. Переважна більшість моїх робіт закордоном у приватних колекціях. Хоча іноді і в Прилуках заходжу кудись,
а там на стіні висить моя робота – стає приємно. Яка середня вартість Вашої роботи?
Ціна залежить і від розмірів картини, і від матеріалів, але головне – від тієї ідеї, яку вкладаю. Є картини, в яких справді вкладені часточки душі, тож вони не можуть коштувати дешево. Найдешевша робота – 250 гривень. Творчість займає багато часу. Чи підтримує Вас сім’я? А як інакше – їм доводиться це робити! (посміхається). Без підтримки не було б стільки робіт! Чи знайоме Вам поняття творчої кризи?
Творчих криз у мене не буває, хіба що брак часу. От часу реально не вистачає, хотілося, щоб він знаходився для реалізації всіх замислів. Які у Вас подальші творчі плани?
Працювати і працювати! Я вважаю, що ще не досяг тієї творчої висоти, якої хотів би. Я постійно розвиваюся, постійно в творчому пошуку – і це приносить задоволення! У Олега Чучупи немає багатьох відзнак чи нагород, він не женеться за преміями та похвальними листами. Він просто малює, відкриваючи в картинах нові грані України та самого себе. Він просто закоханий в те, що робить. А поціновувачі прекрасного, як показало життя, закохані в його картини. А чи не найкраща це нагорода для митця?
Надія МаринохаСтеценко
